Не поет- бо це ж до болю мало,
І вже менш за все — "Кобзар
Тарас"
Він, ким зайнялось і запалало.
Скорше — бунт буйних майбутніх
рас,
Полум'я, на котрім тьма розтала,
Вибух крові, що зарокотала
Карою за довгу ніч образ.
Лютий зір прозрілого раба,
Гонта, що синів свяченим ріже,
У досвітніх загравах — степа
З дужим хрустом випростали крижі.
А ось поруч — усміх, ласка, мати
І садок вишневий коло хати.
Тарас Шевченко - видатний український поет, прозаїк, драматург, художник, політичний і громадський діяч. Він був людиною універсальних обдарувань та інтересів. Все його життя і творчість були присвячені українському народу. Поет мріяв про ті часи, коли його країна буде незалежною суверенною державою, коли в Україні шануватимуться мова, культура та історія народу, а люди будуть щасливими.
Тарас Шевченко народився 25 лютого (9 березня) 1814 у селі
Моринці Звенигородського повіту Київської губернії (нині
Звенигородського району Черкаської області). Був третьою
дитиною селян-кріпаків Григорія Івановича Шевченка і Катерини Якимівни
Бойко. Батько Тараса був хліборобом, до того ж умів читати й писати.
Тарасові було два роки, родина переїхала до села Кирилівка.У 1822 році батько віддав сина в науку до дяка.
1823 року померла мати Тараса. Батько одружився вдруге з Терещенчихою,
яка мала трьох своїх дітей. З того часу в родині точилися постійні
сварки між батьком і мачухою, між дітьми.
Після смерті батька мачуха вижила пасинка з батьківської оселі, і
Тарас жив у кирилівського дяка-п'яниці Петра Богорського. У 1829 році
Тарас став служником-козачком пана Енгельгардта, згодом переїхав з ним
до Петербурга. У 1832 році пан віддав Шевченка до живописних справ
цехового майстра Ширяєва ,здібності до малярства виявилися в Тараса дуже
рано, а прагнучи стати художником, хлопець побував у трьох церковних
малярів. Проте жоден з них не виявив у хлопця таланту. Хлопець чимало
малював з натури.
1836 року Т.Г. Шевченко у складі артілі Ширяєва розписує театр у
Петербурзі. Цього ж року він знайомиться з учнем Академії мистецтв
Іваном Сошенком. Пізніше відбувається знайомство художника-кріпака з
Гребінкою, Григоровичем, Венеціановим, Жуковським, Брюлловим.
1838 року впливові покровителі Шевченка, викуповують молодого поета з
кріпацтва. Енгельгардт погодився відпустити кріпака за немалу на той час
суму – 2500 рублів. Щоб її здобути, Карл Брюллов написав портрет Василя
Жуковського – вихователя спадкоємця престолу, і портрет розіграли в
лотереї, у котрій взяла участь царська родина.
Після викупу Шевченко оселився на 4-й лінії Васильєвського острова у
будинку № 100. Незабаром він став студентом Петербурзької академії
мистецтв, а вже там – улюбленим учнем Брюллова.
Будучи вже неабияким портетистом, упродовж навчання він опанував також
мистецтво гравюри й виявив видатні здібності як графіка.
23 червня (5 липня) 1838 року за рисунок з гіпсових фігур на місячному
екзамені в Академії мистецтв Шевченкові виставлено номер тринадцятий.
13 (25) травня 1843 року Шевченко з Петербурга виїхав до України.
Відвідав відставного поручника й українського поета Віктора Забілу на
його хуторі Кукуріківщина під Борзною.
У червні 1843 побував у Києві, де познайомився з Михайлом Максимовичем
та Пантелеймоном Кулішем, і на Полтавщині відвідав Євгена Гребінку в
його Убіжищі.
У лютому 1844 р. повертається до Петербурга закінчити навчання в
Академії мистецтв. У листопаді 1844 року побачив світ перший випуск
"Живописной України", до якого увійшли офорти: "У Києві", "Видубецький
монастир у Києві", "Старости", "Судня рада", "Дари Богданові і
українському народові", "Казка".
У квітні 1845 р. Шевченко приїздить на Україну, щоб постійно тут жити і
працювати. За дорученням Київської Археологічної комісії зарисовує
історичні пам'ятки. Того ж року пише поезії "Не женися на багатій...",
"Не завидуй багатому..." та містерію "Великий льох", поеми "Наймичка",
"Кавказ", вступ до поеми "Єретик" та всесвітньо відомий «Заповіт».
У цей же період Тарас Григорович знайомиться з Костомаровим, формуються
його політичні погляди. Він вступає в «Кирило-Мефодіївське товариство».
За епіграму на імператрицю і революційний настрій віршів збірки «Три
літа» в березні 1847 року поета заарештовують і відправляють на заслання
до Орської фортеці, де він повинен служити солдатом. Крім того, Микола І
своїм указом заборонив Тарасу Шевченку писати і малювати, що для нього
було досить гнітюче.
За зиму 1857-1858 рр. Шевченко створив багато портретів, малюнків,
редагував і переписував у "Більшу книжку" свої поезії періоду заслання,
написав нові поетичні твори: "Неофіти", "Юродивий", триптих "Доля",
"Муза", "Слава". Одержавши дозвіл на проживання у столиці, 8 березня
поет залишив Нижній Новгород і через два дні прибув до Москви. Тут він
зустрічається з друзями, знайомиться з діячами науки і культури.
У 1859 році Шевченко отримав дозвіл повернутися в Україну. Але за
революційну агітацію серед селян його знову заарештували і звеліли
виїхати до Петербурга.
4 вересня 1860 року Рада Академії мистецтв надала Шевченкові звання
академіка-гравера. Цього ж року виходить нове видання «Кобзаря».
26 лютого (10 березня) 1861 року Шевченко помер. На кошти друзів (13
березня) його було поховано спочатку на Смоленському православному
кладовищі в Петербурзі.
Після того як п'ятдесят вісім днів прах Т. Г. Шевченка перебував у
Петербурзі, його домовину, згідно із заповітом, за клопотанням Михайла
Лазаревського, після отримання ним дозволу у квітні того ж року,
перевезено в Україну і перепоховано на Чернечій горі біля Канева.
Очима Воїна. історія України, яку не розкажуть підручники
СРСР – перетворив Шевченка на суворого, страшного, ненависного учням шкіл бронзового ідола. Таким же важким і нудним для шкільного вивчення Шевченко чомусь залишається і сьогодні. У чергову річницю Тараса Машина часу пропонує вам біографію справжнього Шевченка – людини з непростим характером, франта та любителя випити, шанувальника жінок і талановитого оповідача, зокрема анекдотів про, цитуємо: “москалів”.
Маленьким діткам про великого Тараса
Шевченкознавці. Вікторина "Чи знаєш ти Шевченка?"
Як Тарас Шевченко став зіркою.
Квіз-вікторина "Тарас Шевченко"
Немає коментарів:
Дописати коментар