Історичний екскурс присвячений Дню захисників та захисниць, Дню українського козацтва та створення УПА

​Сьогодні, у день, коли переплітаються величні свята — День захисників і захисниць України, День українського козацтва та День Покрови Пресвятої Богородиці, у нашій бібліотеці відбулася особлива та дуже важлива зустріч.

​Учитель історії Коваленко Оксана Юріївна разом з бібліотекарем провели для учнів історичний екскурс «Шляхом мужності: від козацької доби до сьогодення», присвячений історії формування української армії та боротьбі нашої нації за власну незалежність.

 

​Історія українського війська — це не лише події сьогодення. Вона має глибоку, багатовікову передісторію. Незалежність ніколи не давалася нам задарма: це безперервна, безмежна боротьба багатьох поколінь за рідну землю, за свободу, за право бути господарями у своєму домі та мати суверенну державу.

Все має свій початок.Має свою передісторію і українська армія.Про це матеріали підготували учні 9 та 11 класів. 

Про історію козацького війська розповіли Горячківська Вікторія та Горбатко Кіра

Презентація "УПА.Люди,які обрали надію"підготувала Надія Радіонова

Ліподат Саша підготувала презентацію "Свято мужності й незламності"

​Дякуємо кожному захиснику та захисниці, які тримають небо над нами сьогодні! Пам'ятаємо історію, шануємо своїх героїв та гартуємо патріотичний дух нашого юного покоління.

1 жовтня в Україні відзначають День захисників і захисниць. Це свято — нагода вшанувати мужність тих, хто виборює незалежність і територіальну цілісність нашої держави, та подякувати сучасним воїнам за захист.

В українській традиції це свято тісно пов'язане з Днем Покрови Пресвятої Богородиці. Саме тому у 2023 році День захисників і захисниць перенесли з 14 на 1 жовтня — у зв'язку з переходом Православної церкви України та Української греко-католицької церкви на новоюліанський календар.

Ідея заступництва Божої Матері як захисниці від ворогів має глибоке коріння — ще від Хрещення Руси 988 року та зведення Ярославом Мудрим церкви на Золотих воротах у Києві. Особливо Покрову шанували козаки: на свято обирали гетьманів, писали ікони "Козацька Покрова" та називали на честь неї десятки поселень.

У добу Української революції 1917-1921 років ця спадщина лягла в основу розбудови армій УНР та ЗУНР — від назв підрозділів, кораблів і бронепотягів до військових рангів (сотник, курінний) та одностроїв із кашкетами-"мазепинками".

Традицію підхопила й УПА, символічним днем створення якої у 1942 році також стала Покрова, об'єднавши боротьбу за відновлення державності проти нацистського та комуністичного режимів.

Козацькі традиції бережуть і розвивають сучасні українські воїни

День захисників і захисниць — це передусім свято тих, завдяки кому ми зберігаємо державність і маємо змогу жити повсякденним життям: працювати, творити та виховувати дітей. У цей день ми вшановуємо як сучасних героїв, так і борців за свободу України різних епох.

Це свято — ще одна можливість висловити щиру вдячність Силам оборони. Наша подяка не є чимось абстрактним, адже в кожного з нас є рідні, друзі чи колеги, які зі зброєю в руках боронять країну. Завдання цивільних — забезпечувати армії міцний тил із максимальною самовіддачею, посилюючи оборонців і наближаючи перемогу.

Сучасне українське військо береже та примножує багатовікові військові традиції — від воїнів Руси-України й козацтва до січових стрільців, вояків Армії УНР, УПА та українців у складі антигітлерівської коаліції. Тяглість поколінь відображена і в елементах однострою: головному уборі "мазепинка" та нарукавному тризубі. А гасло "Слава Україні! — Героям слава!" стало офіційним вітанням українського війська.

Своєю звитягою, винахідливістю та самовідданістю нинішні захисники й захисниці вибороли найвищий рівень довіри у суспільстві та повагу всього світу.

Пам'ятаємо кожного, хто віддав життя за Україну, і віримо в нашу неодмінну перемогу!

 

 

29.09.2026 р. - 85 роковини Бабиного яру

                                                               «…Великий боже, ми з твоєї згоди

Проходимо дорогу в Бабин Яр,

Де смертно ти поєднуєш народи,

Щоб зберегти життя й свободи дар…»

Дмитро Павличко

Пам’ять Бабиного Яру увійшла до світової історії як один із символів масових злодіянь нацистів проти людства під час Другої світової війни.

За три роки німецької окупації Києва Бабин Яр став колосальною за масштабами братською могилою понад ста тисяч людей.

29 вересня у читальному залі шкільної бібліотеки учні ліцею стали учасниками уроку пам’яті трагедії Бабиного Яру та «бабиних ярів» України»(85 роковини) Цей захід проводився з метою розкрити  суть трагедії Бабиного Яру, пояснити її вплив на долю людства; сформувати усвідомлення того, що мир та злагода між людьми – найвищі на землі цінності.

"Бабин Яр – це трагедія всього людства, але сталася вона на українській землі. І тому українець не має права забувати про неї так само, як і єврей. Бабин Яр – це наша спільна трагедія, трагедія всього єврейського і українського народу"
 Іван Дзюба, український письменник і дисидент, 29 вересня 1966 року

                                     

Дмитро Павличко

БАБИН ЯР. РЕКВІЄМ

V.

Похилений вітром осіннім,

Над Бабиним Яром стою.

Отця сивобрового бачу,

І брата, і матір свою.

Не тут вони тяжко вмирали,

Не тут вони зморені сплять.

Та їхні молитви й благання

В деревах десь тут шелестять.

Тут Київ та рід мій козацький,

Тут наша свобода в крові.

Над братнім усопшим народом

Ми молимось, мертві й живі.

Я бачу – то мамині сльози

Блискочуть на хвилях Дніпра,

Я знаю – моя Україна

Воскресне на поклик добра!

 

Літописець української історії. Михайло Грушевський

 

   «Колосальна праця, яку рік за роком

викладає проф. Грушевський перед українську публіку, 

варта того, щоб прийняти її з належною увагою, 

тим більше, що вона на таких міцних і широких основах,

 яким не страшна ніяка критика»  

І. Франко

Цього року 29 вересня виповнюється 160 років від дня народження видатного історика України, політичного та державного діяча, голови Української Центральної Ради Михайла Грушевського.

Грушевський Михайло Сергійович (1866-1934) – історик, науковець, літературознавець, соціолог, публіцист, письменник, громадський та політичний діяч.
Народився Михайло Грушевський в м. Холм (нині м. Хелм, Польща). З часом його родина переїхала на Кавказ, де Михайло навчався у 1-й Тифліській класичній гімназії. У 1890 р. він закінчив історичне відділення історико-філологічного факультету Київського університету Святого Володимира. В університеті М. Грушевський працював під керівництвом Володимира Антоновича. За успіхи в науковій роботі його залишили на кафедрі для подальшої наукової та педагогічної роботи як професорського стипендіата. У травні 1894 р. він захистив магістерську дисертацію і отримав ступінь магістра. Того ж року за рекомендацією
В. Антоновича М. Грушевського призначили на посаду ординарного професора кафедри всесвітньої історії Львівського університету.
Саме у Львові М. Грушевський розпочав активну науково-організаторську діяльність. Своєю діяльністю М. Грушевський сприяв переходові української науки в Східній Галичині від поодиноких індивідуальних історичних пошуків до організованого, колективного й систематичного вивчення історії України. Крім того, М. Грушевський був першим, хто звернув увагу на проблему підготовки наукових кадрів. Він створив власну наукову школу, до складу якої входили історики І. Крип’якевич, В. Герасимчук, С. Томашівський, І. Джиджора,
М. Кордуба, І. Кревецький, О. Терлецький.
Працюючи у Львові, М. Грушевський написав численні наукові праці та видав томи документів з історії України. Це дало йому підстави опублікувати у 1904 р. в Санкт-Петербурзі статтю «Звичайна схема руської історії й справа раціонального укладу історії східного слов’янства», де він виклав концепцію самостійного історичного розвитку українського народу, окремішного від своїх сусідів як походженням, так і політичним, економічним та культурним життям. Реалізовані ці ідеї були в багатотомному виданні «Історія України-Руси» - найбільшій науковій праці вченого.
Окрім наукової діяльності М. Грушевський активно займався громадсько-політичними справами. Він був одним із засновників Української національно-демократичної партії (1899). Підтримував ідею автономії українських земель у складі Австро-Угорщини.
Після революції 1905-1907 рр. М. Грушевський переніс свою діяльність до Києва. Тут ним було створено Українське наукове товариство (УНТ) і розпочалася праця над «Записками Українського наукового товариства в Києві». У вересні
1907 р. М. Грушевський увійшов до складу позапартійного українського громадського об’єднання – Товариства українських поступовців, яке стало єдиною до 1917 р. українською організацією ліберального спрямування.
В ніч з 3 на 4 березня 1917 р. під тиском революційних подій в Росії в Києві утворилася Українська Центральна Рада (УЦР). Період існування та діяльності Центральної Ради став періодом найвищого злету політичної, громадської та державної діяльності М. Грушевського. Він став головним ідеологом української революції, творцем її концепції й разом з УЦР пройшов шлях від вимог обмеженої національно-територіальної автономії до становлення самостійної України.
Центральна Рада діяла протягом 14 місяців. Першим Універсалом було проголошено автономію України в складі Російської федеративної республіки. Згідно з Другим Універсалом Центральна Рада почала розробку закону про автономний устрій України. Третім Універсалом Центральна Рада проголосила Українську Народну Республіку, а 22 січня 1918 р. Четвертим Універсалом — повну політичну незалежність та суверенітет української держави. Під керівництвом М. Грушевського урядом УНР приймалися важливі рішення про державні атрибути, а також здійснювався конституційний процес. Він особисто брав участь в розробці Конституції УНР, яка була прийнята 29 квітня 1918 року. Однак цьому документу не судилося бути втіленим, бо того ж самого дня в Києві стався державний переворот на чолі з П. Скоропадським і М. Грушевському довелося перейти на нелегальне становище. Ліквідація УЦР поклала край державній діяльності М. Грушевського. У підпіллі він здебільшого займався науковою працею, брав участь в обговоренні питання про заснування Української академії наук, однак від пропозиції П. Скоропадського очолити новостворену академію відмовився.
У лютому 1919 р. М. Грушевський переїхав до м. Кам’янець-Подільського, а потім до м. Станіслава (нині м. Івано-Франківськ). У березні того ж року емігрував до Праги, потім до Відню. В еміграції М. Грушевський продовжував свою публіцистичну та наукову діяльність. Крім того, він долучився до створення міжнародної організації – Комітету незалежної України, яка інформувала світову громадськість про політичні цілі українського народу, а також заснував у Празі Український соціологічний інститут.
У грудні 1923 р. М. Грушевського заочно було обрано академіком кафедри історії українського народу Всеукраїнської Академії наук України (ВУАН), а на початку березня 1924 р. за дозволом ЦК КП(б)У вчений повернувся в Україну, де розгорнув активну діяльність в напрямку розбудови радянської історичної науки. Зокрема, він розробив проект Українського історичного інституту та Інституту для досліду пережитків примітивної культури і народної творчості України (1928); прагнув перевести з Праги до Києва Український соціологічний інститут. В цей час історик продовжував працювати над своїми фундаментальними працями – «Історія України-Руси» та «Історія української літератури».
На жаль, з осені 1929 р. почався погром історичних установ, створених М. Грушевським. Одночасно почалася огульна критика історичних та політичних поглядів вченого. 7 березня 1931 р. М. Грушевський переїхав до Москви, а 23 березня його заарештували та звинуватили у керівництві неіснуючою контрреволюційною організацією «Український національний центр». Він визнав себе винним і невдовзі його звільнили з-під арешту. Однак здоров’я М. Грушевського та його моральні сили були підірвані.
У жовтні 1934 р. він поїхав лікуватися до одного з кісловодських санаторіїв. Несподівано вчений захворів і невдовзі після операції помер. Його тіло було перевезене до Києва та поховане на Байковому цвинтарі.
Михайло Грушевський — це вчений світового рівня, творча спадщина якого близько двох тисяч праць з історії, історіографії, соціології, літератури, етнографії, археології, фольклору. Він показав, що еволюція людства, попри всі складнощі, має тенденцію до встановлення справедливого демократичного ладу. Влада у державі має належати особам, обраним народом на демократичних засадах, працювати для народу, спиратися на волю його більшості. Очоливши Центральну Раду, він був глибоко переконаний, що нова українська державність має базуватися на принципах демократії і закону. Своєю працею М. Грушевський закладав міцні підвалини української державності.

 

21 вересня весь світ відзначає Міжнародний день миру. З цієї нагоди до нашої бібліотеки завітали щирі та енергійні гості — читайлики 2-А класу!

​Разом із дітьми ми провели теплий та натхненний захід, присвячений доброті, дружбі та прагненню до мирного неба.

Діти дізналися про історію свята,згадали, чому символ миру — це білий голуб, і чому важливо берегти злагоду щодня .

​Дякуємо учням 2-А класу за щирі посмішки, допитливі очі та світлу енергію! Нехай у серці кожного палає вогник добра, а над Україною  завжди буде мирне небо!!!

Зі святом!!!

 

Струни Кобзаревого серця

"Встала весна, чорну землю

Сонну розбудила,

Уквітчала її рястом,

Барвінком укрила;

І на полі жайворонок,

Соловейко в гаї

Землю, убрану весною,

Вранці зустрічають"...    

       

Щовесни Україна знову відкриває для себе слово великого Кобзаря

Є імена, що назавжди вписані в історію нашого народу. Є слова, що й через століття звучать сильно, щиро і правдиво. Серед них — слово Великого Кобзаря, геніального поета, художника і пророка українського народу — Тараса Шевченка. Його поезія — це голос України, її біль, надія і незламна віра в майбутнє.

Запрошуємо читачів відвідати книжкову виставку, присвячену Тарасу Шевченку,щоб ще раз доторкнутися до безсмертної Шевченкової спадщини.

На виставці представлені твори Кобзаря, цікаві матеріали про життя і творчість поета, а також видання, що допоможуть по-новому відкрити для себе велич його слова.

Щороку в березні проходять заходи із вивчення і популяризації спадщини великого Кобзаря.В нашій бібліотеці проходить цикл  заходів «У житті, у творчості, у спогадах», зокрема:учні 6-Б класу ознайомилися з життям та творчою спадщиною Тараса Шевченка, переглянули слайд-презентацію про долю відомого поета, слухали і самі читали вірші славетного Кобзаря,  а потім узяли участь у конкурсі «Чи знаю я твори Т.Г. Шевченка?» та вікторині про життєвий шлях поета. З великим задоволенням діти переглянули книги тематичної виставки «Тебе не забули,Тарасе…»

 

Для учнів 4-А та 2-А класів відбувся літературний захід «Струни Кобзаревого серця», присвячений творчості великого українського поета — Тараса Григоровича Шевченка.Учні мали змогу ближче познайомитися з життєвим шляхом Кобзаря, дізнатися цікаві факти з його біографії та поринути у світ його поезії.

Особливо зворушливо звучали вірші Шевченка у виконанні четвертокласників. Маленькі читці передали щирість, глибину та силу поетичного слова, яке і сьогодні надихає любити Україну, рідну мову та свою землю.

Захід пройшов у теплій, щирій атмосфері та залишив у серцях дітей багато світлих вражень.

Нехай слово Кобзаря і надалі звучить у серцях юних читачів!