Цього року українці вчетверте вшановуватимуть пам’ять жертв сталінського геноциду в умовах повномасштабної війни з росією. Війни, яка знову супроводжується геноцидними практиками, – російський режим уже не приховує мети знищити українську ідентичність.
Понад те – москва знову використовує їжу як зброю. Цього разу, щоб тиснути на міжнародну спільноту.
Злочини й трагедії, які розгортаються на наших очах, з усією наочністю демонструють: чесна пам’ять надзвичайно важлива. Ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені, а жертви – справедливо пошановані. Інакше непокаране зло повертатиметься знову і знову.
Як і нинішня війна росії проти України, геноцид на початку 1930-х років став відповіддю москви на прагнення українців бути господарями на своїй землі. Україна з її ресурсами була конче необхідна сталінському режиму як упокорена частина імперії.
Метою злочину, вчиненого комуністичним тоталітарним режимом, було знищення українського народу як національної групи. Це сталося після того, як українці під час Української революції не змогли вистояти у збройній боротьбі проти більшовицької агресії. Для досягнення цієї мети був обраний жахливий інструмент – вбивство голодом. Режим створив умови, несумісні з життям, через насильницьке вилучення продовольства, блокаду сіл та районів, заборону виїзду із охопленої голодом України, а також репресії.
Ухвалення постанови про «закон про п’ять колосків», запровадження режиму «чорних дошок», що вело до повної блокади населених пунктів, та запровадження натуральних штрафів із конфіскацією всього продовольства. У 1933 році в Україні було заборонено виїзд селян, а тих, кого затримали, силоміць повертали в села, прирікаючи на голодну смерть.
За менш ніж календарний рік (1932–1933) загинули мільйони людей, і жах Голодомору полягав у надзвичайно великій смертності серед дітей. Радянська влада злочинно замовчувала факт голоду, а масову смертність називали «продовольчими труднощами». Попри це, завдяки роботі західних журналістів (таких як Малколм Маґґерідж та Ґарет Джоунз) та українських діячів, включаючи митрополита Андрея Шептицького, інформаційна блокада була частково подолана.
Сьогодні рашисти, як спадкоємці того тоталітарного режиму, знову коять злочини проти людяності на українській землі. Як Сталін у XX столітті, так і путін у XXI вдалися до геноцидів, оскільки інші методи упокорення українського народу не спрацювали. Сучасна російсько-українська війна спрямована на винищення українців як самобутнього народу. Наша пам’ять про Голодомор є чинником суспільної мобілізації українців і світової спільноти для протидії агресору.
Вшанування пам’яті та заклик до дії:
У 2006 році Голодомор був визнаний Законом України геноцидом.
На сьогодні Голодомор визнали актом геноциду на парламентському рівні 28 держав, а також Європейський Парламент та ПАРЄ та Балтійська Асамблея.
• У суботу 22 листопада о 16-й годині згадати мільйони жертв у Загальнонаціональній хвилині мовчання.
• З настанням темряви запалити свічки пам’яті на підвіконнях — у власних домівках чи офісах.
• Кожен вогник у вікні — це вияв нашої скорботи, пам’яті і віри в майбутнє.
 |
| Виставка літератури в бібліотеці про Голодомор |
Список інформаційних матеріалів до роковин Голодомору 1932–1933 років, які допоможуть дізнатися більше про Голодомор:
Історія Голодомору(Музей Голодомору)
«Вбивство голодом». УІНП презентує нове відео до Дня пам'яті жертв Голодомору 1932-33 років
Голодний Дух - День пам'яті жертв Голодомору
Вбиті Голодомором: реальна кількість жертв в Україні та докази штучності
Голодомор.Великий голодВічна пам'ять багатомільйонним жертвам голодоморів в Україні. Україна пам’ятає - світ визнає.
Немає коментарів:
Дописати коментар