На цьому тижні наші першокласники вперше відвідали шкільну бібліотеку — і це було справжнє відкриття! З цікавістю в очах і легким хвилюванням діти переступили поріг кімнати, де живуть книги.
Із захопленням малеча слухала про те, що таке бібліотека, як поводитися з книжками та як стати справжніми читачами.Пізнавальним було ознайомлення із правилами користування бібліотекою,як знайти потрібну книжку та як поводитися з друкованими скарбами. Особливо всім запам’яталась захоплива екскурсія між полицями — кожна з яких приховує безліч історій, пригод і знань.
1-А клас
1-А клас
Діти дізналися, що бібліотека — це не лише місце для читання, а й
простір для творчості, відпочинку та мрій.
1-Б клас
Вони з цікавістю слухали
уривки з улюблених казок, відповідали на запитання вікторини та
обговорювали героїв знайомих історій.
1-Б клас
1-Б клас
У бібліотеці ліцею кожна дитина
знайде книжку до душі!
Сьогодні, 6 вересня, світова спільнота відзначає День читання книг. У День читання книг рекомендують принаймні на мить відволіктися від звичного ритму життя, зупинитися та насолодитися неймовірним ароматом друкованих сторінок, пірнути у світ художньої реальності. Читання підвищує нашу грамотність. Читаючи текст, ми запам’ятовуємо, як пишуться слова, і не помиляємося при написанні. Книга подорожує з людиною протягом століть і завжди залишається її
незамінним та вірним другом! А для багатьох людей читання — це найкращий вид відпочинку.
Саме тому напередодні цього свята, яке надихає до пізнання, фантазій і першого кроку у світ
літератури,у бібліотеці панувала особлива атмосфера. Першокласники вперше переступили
поріг книжкового дому.
З цікавістю та захопленням малеча слухала про те, що таке бібліотека,
як поводитися з книжками та як стати справжніми читачами. Під час екскурсії кожна книжкова полиця
відкривала свої секрети. Для багатьох це була перша зустріч із книгою не як з
підручником, а як з другом, що може розповісти історію, навіяти мрію,
подарувати емоції.Такі зустрічі - це не просто знайомство з бібліотекою. Це перший крок до любові до читання, до книжок і знань.
Бібліотека завжди рада новим друзям. Наші двері
тепер відкриті для ще однієї допитливої генерації читачів.
Свято Першого Дзвоника - це важливий день, особливо для першокласників, які вперше переступають поріг школи. Для старших школярів цей день - привід знову зустрітися з друзями, згадати веселі моменти літніх канікул та налаштуватися на новий навчальний рік. Вчителі ж готуються до нових викликів, прагнучи надати своїм учням знання і навички, які стануть запорукою їх успішного майбутнього.
У цей день всім учням і вчителям бажаємо міцного здоровʼя, терплячості, а головне щирого прагнення до нових знань. Нехай новий навчальний рік буде кращим за попередній і всі ваші бажання стануть реальністю!
А нашим Воїнам, Захисникам дякуємо за можливість жити та святкувати сьогоднішнє свято!
Іван Якович Франко — український поет, письменник, перекладач та
громадський діяч народився в селі Нагуєвичі 27 серпня 1856 року в сім'ї
звичайних селян. Батько Івана був ковалем і крім утримання власної
сім'ї він ще активно допомагав усій родині.
Іван Франко почав ходити до початкової школи, що в селі Ясениця-Сільна,
потім він продовжує навчання при василіанському монастирі, після
закінчення якого вступає до Дрогобицької гімназії. Після того, як Іван
Франко закінчує гімназію він починає вивчати філософію у Львівському
університету. Після Львівського університету Франко вступає до
Чернівецького, а згодом і до Віденського університету.
Коли Франкові було дев’ять років помирає його батько, який для нього був
найкращим другом. В деяких своїх оповіданнях він описує деякі моменти
зі свого життя, які відбулися після смерті батька. З таких творів, як
«Грицева шкільна наука», «Олівець» ми маємо змогу дізнатися, як складно
пережив Іван Франко смерть батька. Але через деякий час його мати вдруге
виходить заміж, а вітчим дуже добре ставився до дітей і практично
замінив їм батька.
Ще під час навчання у гімназії, Франко виділявся серед інших учнів і
проявляв феноменальні здібності. Він володів унікальною пам'яттю, і йому
вистачало один раз послухати урок і він міг майже дослівно переповісти
найголовніше з того, що почув. В той час Іван Франко багато читав, як
художньої літератури так і наукової.
Усе свою життя Іван Франко займався самоосвітою. Він читав багато
класичних творів іноземних авторів мовою оригіналу. А після знайомства з
творчістю Тараса Шевченка, юнак почав вивчати усну народну творчість та
виявляти підвищений інтерес до української мови. У бібліотеці Франка
було більш ніж 500 книг різними мовами та на різні теми.
Перше оповідання Івана Франка вийшло друком у студентському журналі
«Друг», де потім він став членом редакції. Після цього Іван Франко
починає більш активно займатися літературою його поезія й оповідання
користуються великою популярністю. Також він в цей час працює
перекладачем і починає писати повість — «Петрії і Довбущуки».
Крім цього, він цікавиться революційно-демократичною літературою і
починає перекладати її й друкувати в журналі «Друзі». За цю діяльність
його було арештовано.
Після звільнення з під арешту Іван Франко ще з більшою настирливістю
стає на шлях активної боротьби. Він є одним з організаторів часопису
«Громадський Друг», який згодом виходив під назвами «Дзвін» і «Молот». А
в 1880 р. Франка обвинувачують в антиурядовій політиці і його знову
заарештовують. Після виходу з в'язниці письменник припиняє усю політичну
діяльність, через те, що знаходиться під постійним наглядом поліції.
Згодом він починає працювати польській газеті, а потім і в австрійській.
Сам Франко про цей період життя казав, що почувався наймитом.
Останні роки свого життя автор багато хворіє, і живе з постійним болем,
але не дивлячись на це він продовжує писати. За цей час він переклав
понад дві сотні різних творів.
А 28 травня 1916 р. Іван Франко помер у своєму львівському помешканні й
був похований на Личаківському цвинтарі, а на його могилі встановили
скульптуру Каменяра.
Більше про письменника та його твори
Сучасники називали Івана Франка «академією наук» та «університетом» в одній особі.
Вашій увазі пропонуємо 15 фактів з життя та творчості українського генія.
За 40 років активного творчого життя написав понад 6 000 творів
загальним обсягом понад 100 томів. Кожних два дні з-під його пера
виходив новий твір. Усього за життя Франка окремими книгами і брошурами
було видано понад 220 видань, зокрема, понад 60 збірок.
У творчій діяльності письменник використовував близько сотні
псевдонімів і криптонімів: Джеджалик, Руслан, Невідомий, Іван Живий,
Не-Теофраст, Один з молодіжи, Один з русинів міста Львова, Non severus,
Vivus та багато інших. Найвідоміший і найпопулярніший з них – Мирон (у
численних варіантах написання).
Мав колосальну пам’ять – знав 14 європейських мов, міг майже
дослівно повторити товаришам годинну лекцію вчителя; знав напам’ять
усього «Кобзаря»; домашні завдання з польської мови нерідко виконував у
поетичній формі. Перекладав на українську в тому числі з давньої
вавилонської, давньоарабської, давньогрецької, східних мов.
Іван Франко рано залишився сиротою: коли йому було дев’ять років,
помер батько (свій перший вірш «На Великдень» Франко присвятив саме
йому), а в 16 пішла з життя і матір. Попри те він ще у 1864-му почав
здобувати ґрунтовну освіту.
Навчаючись у Дрогобицькій гімназії, Франко жив на квартирі в далекої
родички Кошицької на околиці міста. Нерідко спав у трунах, які
виготовлялися у її столярній майстерні. Тоді ж почав комплектувати
власну бібліотеку, яка налічувала майже 500 книжок українською та іншими
європейськими мовами. Уся його бібліотека налічує 12 тисяч примірників.
Майбутній письменник навчався у Львівському університеті, а потім у
Чернівецькому, де й здобув вищу освіту. Згодом захистив дисертацію у
Віденському університеті (Австрія), діставши науковий ступінь доктора
філософії. На Постгассе, 8 знаходиться погруддя письменникові, відкрите
за участі його онука Роланда 28 травня 1999 року.
Перше світле юне кохання Франка було до доньки священика Ольги
Рошкевич. Познайомилася пара у 1874 році. Спочатку їхні стосунки
подобалися батькам, і ледь не дійшло до офіційних заручин. Однак Франка
заарештовують за участь у таємній соціалістичній організації. І після
цього батько Ольги забороняє будь-яке спілкування з Франком.
Після свого другого арешту 1880-го Франко ледь не помер з голоду.
Тоді за тиждень у готелі він написав повість “На дні” й на останні гроші
надіслав її до Львова. Після того три дні жив на 3 центи, знайдені
на березі річки Прут – цих грошей вистачило хіба на одну хлібину. А коли
їх не стало, лежав без пам’яті, без сил. Врятував Франка від голоду
старий служитель готелю.
У 1886 році Іван Франко одружився. Його дружиною стала Ольга
Хоружинська. Була високоосвіченою людиною, добре володіла мовами:
англійською, французькою, німецькою, російською. Їхній шлюб був
концептуальним, бо вони з’єднали дві половини України – Галичину та
Наддніпрянщину. Подружжя Франків виховало чотирьох дітей – Андрія,
Тараса, Петра і Анну.
Іван Франко відомий своєю любов’ю до вишиванки, яку вдягав і в
будні, і на свята, тим самим ставши зачинателем нової моди – адже став
першим українським інтелігентом, який поєднав сорочку з українським
орнаментом із європейським костюмом-трійкою.
Іванові Франкові належить ініціатива ширшого вживання в Галичині
назви “українці” замість “русини” — так традиційно називали себе корінні
галичани. В “Одвертому листі до галицької української молодежі” (1905)
Франко писав: “Ми мусимо навчитися чути себе українцями — не галицькими,
не буковинськими, а українцями без соціальних кордонів…”
Став першим професійним українським політиком: першим головою першої
української політичної партії – «русько-української радикальної
партії». Також одним із перших виступив на підтримку українського
феміністичного руху – підтримав видання українського жіночого альманаху
«Перший вінок», який видавали Наталя Кобринська та Олена Пчілка.
Франко відомий своїм інтересом до індійської культури, він вивчав
літературу, філософські твори, тексти. Сам він говорив: “Жаль, що я не
орієнталіст”. Серед перекладів Івана Франка – біблійна “Книга Буття”.
Досі це найбільш точний переклад цієї частини Біблії українською мовою.
1908 року стан здоров’я Франка значно погіршився, однак він
продовжував працювати. Період останнього десятиліття життя Франка — дуже
складний. “Протягом 14-ти днів я не міг ані вдень, ані вночі заснути,
не міг сидіти, і, коли, проте, не переставав робити, то робив се серед
страшенного болю”, – писав Іван Франко. Помер Іван Франко 28 травня 1916
року у Львові, де був похований на Личаківському кладовищі.
Франко на сьогодні єдиним українським письменником, який номінувався
на здобуття Нобелівської премії з літератури, але передчасна смерть
завадила цій історичній події.
Невідомий геній Іван Франко. Реальна історія з Акімом Галімовим
24 серпня — свято свободи, гідності та сили духу.
Щороку в цей день ми з гордістю згадуємо історичний шлях нашої держави —
від багатовікової боротьби за свободу до проголошення Незалежності 24
серпня 1991 року. Це не лише державне свято, а й день, коли кожен
українець відчуває особливу єдність з рідною землею, мовою, культурою та
народом.
Наша бібліотека щиро вітає вас із Днем Незалежності України!
Ми віримо, що сила нації — в її культурі, знаннях та любові до рідного
слова. У цей день хочемо нагадати, що книга — потужна зброя, яка
допомагає нам зберігати пам’ять, формувати свідомість та надихати на
майбутнє. До свята ми підготували тематичну добірку літератури про історію
української державності, видатних діячів, боротьбу за свободу та сучасні
виклики, які переживає наша країна. Запрошуємо всіх охочих ознайомитися
з виставкою у читальній залі .
Разом будуємо вільну, сильну та освічену Україну.
Зберігаємо пам’ять про наших героїв, підтримуємо одне одного, цінуймо мир і не зупиняємося у прагнені змінювати країну на краще. Нехай синьо-жовтий прапор завжди буде символом нашої гідності, сили та нескореності.
Щодня у нас вирують емоції: ми радіємо, злимося, сумуємо, дивуємося... Зазвичай вміємо ідентифікувати свій настрій і знаємо, що з цим робити. Натомість у дітей емоційний інтелект тільки формується, малюки і підлітки ще не навчилися розпізнавати весь спектр почуттів і керувати ними. Книжки у цій добірці допоможуть порозумітися зі собою і тими, хто поруч. Вони – про прийняття, емпатію та взаємопідтримку, про те, що всі емоції важливі і потрібні, не варто їх знецінювати чи уникати. Емоції
допомагають нам розуміти, що з нами відбувається. Не буває поганих та
хороших емоцій, але є неприємні та приємні. Неприємні емоції – знак
того, що щось не так, або навіть попередження про небезпеку. Зазвичай
такі емоції спонукають нас діяти відповідним чином і захищати себе. Навіть найсильніші емоції завжди минають.
Емоції
чимось нагадують морські хвилі на узбережжі – вони можуть бути менші,
більші, можуть бути величезними, але всі ці хвилі поступово зникають
біля берега. Тож, яка би не була емоція, важливо пам’ятати, що вона
розсіється, як і хвиля. Ми можемо дати собі час спостерігати за хвилею,
дати час їй пройти, але не чіплятися за неї й не намагатися позбутися.
Сьогодні відбулася неймовірно тепла та емоційна зустріч з чудовими учнями 4-В класу!Ми разом поринули у світ книги Світлани Ройз "Ключі сили" і досліджували важливість розуміння та прийняття дітьми своїх емоцій.
Маленькі читачі ділилися своїми думками про те, як вони відчувають радість, сум, гнів та злість.Було дуже зворушливо спостерігати за їхньою щирістю та відкритістю.Обговорювали, як справлятися зі складними емоціями та знаходити внутрішню гармонію. Діти активно ставили запитання та шукали вирішення складних ситуацій.Важливо допомагати нашим дітям зростати емоційно здоровими.
Генеральна
асамблея Організації Об’єднаних Націй визначила 4 квітня Міжнародним
днем просвіти з питань мінної небезпеки і допомоги в діяльності,
пов’язаній з розмінуванням. Цей день є важливим нагадуванням
про жахливі наслідки, які несуть у собі міни та вибухонебезпечні
предмети для життя людей, особливо в умовах збройних конфліктів.
Його метою є підвищення обізнаності про небезпеку мін та вибухонебезпечних залишків війни та сприяння їх знищенню.
На жаль, для
України ця проблема є особливо гострою. Розв'язана росією повномасштабна
війна призвела до масштабного забруднення нашої території
вибухонебезпечними предметами. Міни, нерозірвані снаряди, касетні
боєприпаси – все це становить щоденну загрозу для мільйонів українців.
Сьогодні, у Міжнародний день просвіти з питань мінної небезпеки, важливо не лише говорити про ризики, але й діяти.Потрібно завжди пам’ятати основні правила:" Не підходь!Не чіпай!101 набирай!!!"
Ось корисні ресурси, де можна дізнатися більше про правила безпеки:
Сьогодні учні 5-А класу завітали до бібліотеки!
Для них провели важливий та пізнавальний захід з мінної небезпеки. Діти
дізналися про основні правила поводження з вибухонебезпечними
предметами, розпізнавальні знаки та номери екстрених служб,взяли участь у вікторині та запам’ятали основні правила:" Не підходь!Не чіпай!101 набирай!!!"Сподіваємося, що ці знання допоможуть їм бути обережними та зберегти
своє життя!
Для них провели важливий та пізнавальний захід з мінної небезпеки. Діти
дізналися про основні правила поводження з вибухонебезпечними
предметами, розпізнавальні знаки та номери екстрених служб,взяли участь у вікторині та за