Бабин Яр -трагедія,про яку не мовчать

     …Великий боже, ми з твоєї згоди

Проходимо дорогу в Бабин Яр,

Де смертно ти поєднуєш народи,

Щоб зберегти життя й свободи дар…»

Дмитро Павличко

 

 Пам’ять Бабиного Яру увійшла до світової історії як один із символів масових злодіянь нацистів проти людства під час Другої світової війни.

За три роки німецької окупації Києва Бабин Яр став колосальною за масштабами братською могилою понад ста тисяч людей.

Бабин Яр - це історична місцина, де люди мешкали ще з часів палеоліту. Півтори тисячі років існування Києва Бабин Яр залишався околицею міста, яка завдяки своїм мальовничим ландшафтам дістала назву "Київської Швейцарії"...

В роки Другої світової війни, подібно до Освенциму у Польщі, Бабин Яр в Україні став помітним символом нищення євреїв Європи під час Голокосту, що розпочався тут у вересні 1941 року з убивства майже тридцяти тисяч євреїв, а також  ромів, психічно хворих, совєтських військовополонених, українських національних активістів і членів комуністичної партії, заручників  із числа пересічних киян. Цих людей було позбавлено їхньої індивідуальної гідності і піддано нелюдській жорстокості та смерті. Бабин Яр став одним із найбільш травматичних місць в українському досвіді Другої світової війни.

"Бабин Яр – це трагедія всього людства, але сталася вона на українській землі. І тому українець не має права забувати про неї так само, як і єврей. Бабин Яр – це наша спільна трагедія, трагедія всього єврейського і українського народу"

 Іван Дзюба, український письменник і дисидент, 29 вересня 1966 року

 

Історична довідка

http://www.uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/muzeynykam/informaciyni-materialy/informaciyni-materialy-ukrayinskogo-instytutu-nacionalnoyi-pamyati-do-dnya-pamyati-tragediyi-babynogo-yaru

29-30 вересня - дні пам'яті з нагоди подій у Бабиному Яру: виставка-пам'ять в бібліотеці.

Пам'ятаємо про Бабин Яр …

Стародавній Київ багато чим вражає своїх гостей. І однією з його "візитівок" є кручі й численні яри на правому березі сивого Дніпра. У місті багато ярів: Протасів і Реп'яхів, Вознесенський і Кмитів, Хрещатий і Кучмин, Мокрий і Кожем'яцький… Але найбільш відомим з них є Бабин Яр.
Навколо крутих глинистих схилів Бабиного Яру тривалий час були пустища та дикі чагарники. До Великої Вітчизняної війни це була малонаселена північна околиця Києва, на території якої військові проводили свої навчання. На початку 1940-х років було прийнято рішення про влаштування тут лижної бази, побудувати яку не судилося…
Фашисти зайняли Київ 19 вересня 1941 року. Вже 27 вересня вони запустили конвеєр смерті: розстріляли 752 душевнохворих – пацієнтів психіатричної лікарні імені Івана Павлова, розташованої неподалік Бабиного Яру.
27-28 вересня на стінах будинків з'явилося оголошення:
"Наказується всім жидам міста Києва і околиць зібратися в понеділок дня 29 вересня 1941 року до год. 8 ранку при вул. Мельника – Доктерівській (коло кладовища).
Всі повинні забрати з собою документи, гроші, білизну та інше.
Хто не підпорядкується цьому розпорядженню, буде розстріляний.
Хто займе жидівське мешкання або розграбує предмети з тих мешкань, буде розстріляний".
Цей текст також було надруковано російською й німецькою.
...Нескінченна процесія простяглася вздовж вулиці Мельникова. На роздоріжжі з нинішньою вулицею Дорогожицькою, майже біля воріт єврейського кладовища, було розміщено оповиті колючим дротом протитанкові "їжаки". Тих, хто потрапляв за дріт, назад уже не випускали. Далі у людей забирали документи й речі, наказували роздягатися, вишикували шеренгами на схилах яру й поливали смертоносним свинцем. Після розправи з черговою "партією" знаходили і добивали поранених. Потім все повторювалося знов. На вбитих падали нові й нові жертви, поступово заповнюючи, здавалося б, бездонний яр. Аби заглушити крики приречених, голосно грала музика, а над яром безперервно кружляв літак.
Дуже швидко мешканці Києва зрозуміли справжні масштаби трагедії. Про події, що відбувалися в Бабиному Яру, почали говорити не тільки пошепки, а й уголос.
6 листопада 1941 року спадковий православний священик (у його родині священики не переводилися 300(!) років), архімандрит Олександр (Вишняков) виступив перед киянами зі словами: "Фашистські розбійники напали на нашу Батьківщину... Церква Христова благословляє всіх православних на захист священних границь". Зразу після цього його схопили й доправили до Бабиного Яру. Тут православного священика відокремили від приведених на розстріл євреїв, комуністів, підпільників і партизанів. Його роздягнули, прикрутили колючим дротом до хреста й підпалили. Після цього палаючий хрест з людиною штовхнули в яр...
За даними айнзацгрупи "Ц" (спеціального загону німецької поліції, СД і СС) зазначалося, що протягом 29 і 30 вересня було вбито 33771 особу (і ця кількість розстріляних не включає дітей до трьох років, яких теж розстрілювали впродовж цих двох днів, але не рахували). Одночасно з "вирішенням єврейського питання" в Києві так само вчинили і з циганами (ромами), знищивши тільки в перші дні масових розстрілів п'ять циганських таборів. В яру знищували в'язнів розташованого неподалік Сирецького концтабору, заручників, засуджених до смерті підпільників та українських патріотів. ані про це збереглись у німецьких документах. Історики вважають, що розстріли євреїв тривали до 3 жовтня 1941 року.
Також у Бабиному Яру було розстріляно 621 члена ОУН, серед них відому поетесу Олену Телігу. Загалом за період окупації за різними оцінками тут було знищено від 70 до 200 тисяч людей (найчастіше в різних документах значиться 100 тисяч).
…Коли наприкінці літа 1943 року стало зрозумілим, що невдовзі окупанти будуть вимушені залишати Київ, вони вирішили прибрати сліди своїх злочинів і руками військовополонених з Сирецького концтабору провели акцію зі спалення тіл убитих. Під пильним наглядом нацистів і місцевих поліцаїв в'язні табору розкопували схили яру, витягали тіла і складали їх на спеціальних помостах з металевих рейок і кам'яних плит, принесених із сусіднього єврейського кладовища. Потім ці моторошні штабелі обливали бензином і спалювали.
Проте гітлерівцям не вдалося повністю знищити сліди своїх злодіянь. Небагатьом приреченим на смерть таки пощастило вирватися з яру (з Бабиного Яру врятувалося лише 29 людей). Серед врятованих була й тридцятирічна актриса лялькового театру Діна Миронівна Пронічева (Діна Миронівна Вассерман (1911-1977). Вона на власні очі бачила майже всі подробиці масового вбивства. Ось уривок з її свідчення:
"Перед очима моїми людей роздягали, били, вони істерично сміялися, мабуть, божеволіли, ставали за кілька хвилин сивими. Немовлят виривали в матерів і кидали вгору через якусь піщану стіну, усіх голих шикували по дві-три людини та вели на якесь узвишшя до піщаної стіни, у якій були прорізи. Туди люди входили й не поверталися".
Відомості про події, що сталися в Бабиному Яру, як незаперечні факти звірств гітлерівців на окупованих територіях, були долучені до обвинувачень під час Нюрнберзького процесу над гітлерівськими злочинцями.

В памʼять про трагедію

Багато років у Бабиному Яру не було жодного пам'ятного знака, який би нагадував про події 1941–1943 років. "Над Бабьим Яром памятников нет..." – так починається вірш Євгена Євтушенка, написаний 1961 року під враженням від поїздки до Києва і зустрічі зі свідком тих подій – письменником Анатолієм Кузнєцовим. Лише 1966-го року, після резонансного мітингу громадськості, присвяченого 25-річчю розстрілу євреїв у Бабиному Яру, у верхів'ї яру було зведено тимчасову стелу. У тому мітингу брав участь і відомий радянський письменник-дисидент Віктор Некрасов, якому належать слова: "Так, у Бабиному Яру були розстріляні не тільки євреї, але тільки євреї були розстріляні тут лише за те, що вони були євреями". Того самого року світ побачила і значно скорочена версія роману-документа Анатолія Кузнєцова "Бабин Яр".
Було оголошено конкурс проектів пам'ятника на місці трагедії. На конкурс було подано багато цікавих проектів, але радянські чиновники зупинили свій вибір на помпезному, але доволі безликому пам'ятнику «Радянським громадянам та військовополоненим солдатам і офіцерам Радянської армії, розстріляним німецькими нацистами у Бабиному яру», який було відкрито 2 липня 1976 року. У композиції пам'ятника немає навіть і натяку на національності жертв. І лише в 1991 році у Бабиному Яру біля основи цього монумента до напису українською мовою було додано плити з написами російською та ідиш.
Після 1991 року, коли Україна здобула незалежність, ситуація стала змінюватися. Ближче до місця розстрілів була встановлена менора - єврейський національний символ.Водночас, над уцілілим у первинному вигляді відгалуженням Бабиного Яру звели пам'ятник "Менора" у вигляді єврейського символу – семисвічника. Барельєф на менорі зображує біблійну сцену – жертвопринесення Авраама, а поруч на двох каменях українською та ідиш викарбовано слова з Біблії: "Голос крові брата твого волає до Мене із землі".

"Менора"

На початку третього тисячоліття, до 60-х роковин трагедії, в парку, свого часу влаштованому над замитим яром, було встановлено пам'ятник "Дітям, розстріляним у Бабиному Яру".Вважається, що саме він зараз є найбільш символічним відображенням тієї трагедії.  Невелика, але зворушлива бронзова композиція зображає кілька ляльок, що назавжди втратили своїх маленьких господарів. Жертвами Яру стали насамперед єврейські діти, і про це нагадує капелюшок-кіпа на голові ляльки-хлопчика, яка ледь тримається на зламаній шиї.

Монумент «Ромська Кибитка» у пам'ять про жертви Геноциду ромів 1941—1943 років, відкритий 23 вересня 2016 року. Автор — архітектор Анатолій Ігнащенко. До цього на території заповідника кілька років існував пам'ятний знак у вигляді каменя з написом: «В пам'ять про ромів, розстріляних у Бабиному Яру».

«Ромська Кибитка»

Також є пам'ятні знаки, що нагадують про розстріляних пацієнтів психіатричної лікарні імені Івана Павлова, про розстріляного архімандрита Олександра (Вишнякова) (1890–1941), про закатовану гестапівцями київську підпільницю Тетяну Маркус (1921–1943), про українських патріотів – жертв нацизму, серед яких згадано ім'я і талановитої поетеси Олени Теліги (1906–1942), про поневіряння вивезених до Німеччини трьох мільйонів "остарбайтерів", про Куренівську трагедію 1961 року…

Хрест на пам’ять про загиблих у Бабиному Ярі оунівцях.

14 травня 2020 року відкрито символічну синагогу «Місце для роздумів»,створена за проєктом німецького архітектора Мануеля Герца.Символічна синагога - це 11-метрова конструкція у вигляді книги, яка відкривається та закривається за допомогою спеціальних механізмів.Вона виготовлена зі сторічної дубової деревини, яку збирали зі старих закинутих споруд по всій Україні.

«Місце для роздумів»

 

 

 

 

 

 

 

 

29 вересня 2020 року було відкрито інсталяцію «Дзеркальне поле» — сорокаметровий дзеркальний диск із високими дзеркальними металевими колонами. Їх прострелено сотнею тисяч куль того ж калібру, від яких загинули люди на цьому місці, з отворів щогодини лунає звук, зокрема, голоси перелічують імена жертв Бабиного Яру. Поряд розміщені монітори на яких можна побачити та почути історії праведників, що рятували євреїв, свідків трагічних подій та інформацію про загиблих.

«Дзеркальне поле»

27 січня 2021 року відбулася церемонія відкриття інсталяції «Погляд у минуле». Робота української художниці та архітекторки Анни Камишан присвячена Міжнародному дню пам’яті жертв Голокосту та розміщена на проспекті Перемоги являє собою два кам'яних валуни природної обробки з поваленим деревом між ними.Поруч розміщені фотографії німецького військового фотографа Йоганнеса Геле, який восени 1941 року зробив серію кольорових знімків в окупованому Києві. Серед них найвідоміші фото Бабиного Яру, зроблені одразу після масового розстрілу понад 33 тисяч євреїв 29-30 вересня 1941 року.

Інсталяція «Погляд у минуле» розміщена на проспекті Перемоги

 

 

 

 

 

 

 

 

Інсталяція «Погляд у минуле», присвячену 60-й річниці Куренівської трагедії

6 жовтня 2021 року був представлений ще один об'єкт — «Кристалічна стіна плачу» авторства художниці-концептуалістки Марини Абрамович. 

Кристалічна стіна плачу

 

Уроки Сухомлинського про вічне

 

Учитель, герой і поет

З серцем палаючим Данко

Справжній палкий гуманіст

Щастя творив до останку

Григорій Орел

Василь Сухомлинський був видатним педагогом і письменником, який присвятив усе своє життя дітям, навчаючи їх людяності, доброти та любові до навколишнього світу через свої твори. Його казки, оповідання та притчі вчать дітей бути чуйними, поважати старших, любити природу та рідну землю, а також формують їхній естетичний світогляд.
Видатний український педагог понад 35 років працював учителем та директором школи.
Він написав майже 1500 оповідань, казок, легенд і притч для дітей.Його книги видаються масовими накладами багатьма мовами світу, зокрема його праця «Серце віддаю дітям» є всесвітньо відомою.
Твори Сухомлинського вчать дітей людяності й доброти, формують у дітей доброту, чуйність, повагу до інших та вміння відрізняти добрі вчинки від недобрих.Діти вчаться бережливо ставитися до природи, спостерігати за нею і любити її, сприймати красу навколишнього світу.
Його казки допомагають формувати в молодших школярів духовні та родинні цінності.
Сухомлинський вважав, що виховання має базуватися на доброті, позитивному прикладі та глибокій любові до дітей.
Він цілеспрямовано формував у дітей вміння бути маленькими філософами, осмислювати світ і ставити себе на місце інших.Для цього він використовував різноманітні форми роботи, записуючи свої спостереження у педагогічний щоденник, а потім перетворюючи їх на цікаві та повчальні історії.

Діти повинні жити у світі краси,

гри, казки,музики, малюнка,

фантазії, творчості.

                                                                                                             В. Сухомлинський

Напередодні річниці від дня народження Василя Олександровича Сухомлинського до шкільної бібліотеки завітали учні 3-Б класу. На них чекала цікава та пізнавальна зустріч, присвячена видатному українському педагогу й письменнику.

Діти дізналися про добрі справи, мудрі поради та щире серце цього великого вчителя. Вони слухали розповідь про його життя, читали й обговорювали короткі оповідання, сповнені любові, доброти й поваги до людей.

Наприкінці зустрічі школярі поділилися своїми думками про те, що означає бути добрим і чому важливо допомагати іншим — саме так, як навчав Василь Сухомлинський.

Додаткові матеріали:

Сухомлинський Василь Олександрович

Сухомлинський Василь Олександрович.Біографія

Василь Сухомлинський. Твори для дітей

Посвята в читачі

 

 Якщо ти любиш і вмієш читати, тоді ти маєш багато розумних, добрих і вірних друзів. Так,книги також можна назвати друзями! З ними людина зустрічається ще в дитинстві та не розлучається до старості. 

  З метою виховання любові до книжки й розвитку інтересу до читання в  бібліотеці  нашого закладу  відбулась посвята другокласників у читачі.

Бібліотекар провела екскурсію по книжковому містечку, яке зветься Бібліотекою, познайомила дітей із жителями цього міста – книгами. Щоб стати справжніми читачами бібліотеки, другокласникам довелося пройти низку непростих випробувань від мудрої Книги. 

 

 

  Вікторини, завдання з читання, виконання   пісень допомогли їм довести: вони - гідні стати частиною великої читацької родини! 

Діти, разом із бібліотекарем, пригадали правила поводження з книгою.Кожен учень отримав «Пам'ятку читача» (правила поводження з книжкою).  Школярі зобов’язалися бути активними читачами бібліотеки, цінувати, берегти та своєчасно повертати книги.

 

Свято стало не лише яскравою подією, а й першим кроком до багатьох захопливих мандрів сторінками книг!

  

 

Міжнародний день миру

21 вересня, українці разом з цивілізованим світом відзначають Міжнародний день миру та День миру в Україні. Останній встановлено відповідно до Указу Президента від 5 лютого 2002 року. 

Мета свята – звернути увагу на необхідність завершення усіх війн та конфліктів, а також підкреслити важливість мирних переговорів, дипломатії та толерантності.

Міжнародний день миру є символом надії та співчуття для мільйонів людей у всьому світі, які прагнуть завершення збройних конфліктів та побудови світу без війн та страждань.  

Одним із символів цього дня є Дзвін миру, відлитий із монет, зібраних дітьми з 60 країн світу. На ньому викарбувано просте й водночас сильне послання: «Хай живе мир у всьому світі». Дзвін був подарований ООН Японією в 1954 році й тепер щороку лунає двічі: один раз у день весняного рівнодення та другий – на Міжнародний день миру.

Особливо це відчуття нині актуальне для нас – українців. Цей день – не лише символічна дата, але й важливе нагадування світу про те, що в нашій країні вже четвертий рік триває жорстока і кривава війна, яку почала росія. Ми пережили стільки випробувань і втрат, що справді можемо сказати, що як ніхто розуміємо цінність миру. 

 День миру в бібліотеці: коли слово надихає на мир

У затишних стінах нашої бібліотеки 22 вересня відбувся особливий захід, присвячений Міжнародному дню миру. Це не просто дата в календарі — це заклик до кожного з нас замислитися про значення миру в нашому житті, у країні, у світі.

Зустріч розпочалась з дружньої розмови про те, що для кожного з дітей означає слово «мир». Відповіді були щирими й зворушливими: «це коли не стріляють», «коли поруч сім’я», «коли можна спокійно гратися».

Учасники дізналися більше про значення миру, його важливість у сучасному світі та те, як навіть маленькі вчинки можуть наближати нас до великої мети — жити у злагоді.Учні переглянули відеоролик про історію святкування Міжнародного дня миру. Після перегляду відбулася щира розмова — про те, що ми всі схожі у своєму прагненні до спокою, безпеки,добра та миру в Україні і всьому світі.

Учні 6-Б класу

Прислів'я про мир  

Дружно за мир стояти – війні не бувати.
Миром дорожити – людям довго жити.
Війною та вогнем не жартують.
Виграно війну, але не мир.
Ворог хотів бенкетувати, а довелося 

сумувати.
Мир будує, війна руйнує.
Миром дорожити – людям довго жити.

 

Цитати про мир

«Мир не можна зберегти силою; його можна досягти лише розумінням»

Альберт Ейнштейн

«Мир — це подорож довжиною в тисячу миль, і її потрібно робити крок за кроком»

Ліндон Б. Джонсон

«Мир — це свобода в спокої»

Марк Тулій Цицерон

«Ви не можете відокремити мир від свободи, тому що ніхто не може бути в мирі, якщо він не має своєї свободи»

Малкольм Ікс

«Немає шляху до миру, мир — це і є шлях»

Дж. Мусте

«Мир дорого коштує, але він вартий витрат»

Африканське прислів’я

«Мир приносить із собою стільки позитивних емоцій, що до нього варто прагнути за будь-яких обставин»

Естелла Еліот

«Мир важливіший за будь-яку справедливість; і не мир був створений заради справедливості, а справедливість заради миру»

Езра Тефт Бенсон

«Одні лише добрі побажання не забезпечать миру»

Альфред Нобель

«Мир є суддею для виконання волі Бога»

Едвін Луїс Коул

«Трохи більше кохання, трохи менше битв – і світ буде в порядку»

Мей Вест

«Досягнутий мир кращий і надійніший за очікувану перемогу»

Цицерон Марк Туллій

«Мир – чеснота цивілізації, війна – її злочин»

Віктор Марі Гюго

 

Знайомство з чарівним світом книг

На цьому тижні наші першокласники вперше відвідали шкільну бібліотеку — і це було справжнє відкриття! З цікавістю в очах і легким хвилюванням діти переступили поріг кімнати, де живуть книги.

Із захопленням малеча слухала про те, що таке бібліотека, як поводитися з книжками та як стати справжніми читачами.Пізнавальним було ознайомлення із правилами користування бібліотекою,як знайти потрібну книжку та як поводитися з друкованими скарбами. Особливо всім запам’яталась захоплива екскурсія між полицями — кожна з яких приховує безліч історій, пригод і знань.

1-А клас

1-А клас

Діти дізналися, що бібліотека — це не лише місце для читання, а й простір для творчості, відпочинку та мрій.

1-Б клас

Вони з цікавістю слухали уривки з улюблених казок, відповідали на запитання вікторини та обговорювали героїв знайомих історій.

1-Б клас

1-Б клас

 

   

 

 

У бібліотеці ліцею кожна дитина знайде книжку до душі!

 

6 вересня -День читання книг

Сьогодні, 6 вересня, світова спільнота відзначає День читання книг.
У День читання книг рекомендують принаймні на мить відволіктися від звичного ритму життя, зупинитися та насолодитися неймовірним ароматом друкованих сторінок, пірнути у світ художньої реальності.
Читання підвищує нашу грамотність. Читаючи текст, ми запам’ятовуємо, як пишуться слова, і не помиляємося при написанні. Книга подорожує з людиною протягом століть і завжди залишається її незамінним та вірним другом!
А для багатьох людей читання — це найкращий вид відпочинку.  

Саме тому напередодні цього свята, яке надихає до пізнання, фантазій і першого кроку у світ літератури,у бібліотеці  панувала особлива атмосфера. Першокласники  вперше переступили поріг книжкового дому. З цікавістю та захопленням малеча слухала про те, що таке бібліотека, як поводитися з книжками та як стати справжніми читачами. Під час екскурсії кожна книжкова полиця відкривала свої секрети. Для багатьох це була перша зустріч із книгою не як з підручником, а як з другом, що може розповісти історію, навіяти мрію, подарувати емоції.Такі зустрічі - це не просто знайомство з бібліотекою. Це перший крок до любові до читання, до книжок і знань. 

 Бібліотека завжди рада новим друзям. Наші двері тепер відкриті для ще однієї допитливої генерації читачів.

День знань

 

Свято Першого Дзвоника - це важливий день, особливо для першокласників, які вперше переступають поріг школи. Для старших школярів цей день - привід знову зустрітися з друзями, згадати веселі моменти літніх канікул та налаштуватися на новий навчальний рік. Вчителі ж готуються до нових викликів, прагнучи надати своїм учням знання і навички, які стануть запорукою їх успішного майбутнього.

У цей день всім учням і вчителям бажаємо міцного здоровʼя, терплячості, а головне щирого прагнення до нових знань. Нехай новий навчальний рік буде кращим за попередній і всі ваші бажання стануть реальністю!

А нашим Воїнам, Захисникам дякуємо за можливість жити та святкувати сьогоднішнє свято!