День Пам’яті і примирення, День Перемоги для всіх – особливі дні. Подвиг, здійсненний нашими дідами і прадідами, настільки великий, що його масштабність із часом стає лише яскравішою і помітнішою. Ці дні викликають відчуття безмежної гордості за наш народ та водночас уособлюють героїзм і вічну скорботу за мільйонами нерозквітлих українських доль, нездійснених мрій і задумів. Ми у вічному боргу перед тими, хто в жорстокій битві отримав Славетну Перемогу, хто у післявоєнні роки відбудовував зруйновану країну.
В рамках проведення «Уроків звитяги» для учнів 5-11 класів у шкільній бібліотеці діти ознайомилися з літературною виставкою «Подвиг не має забуття».Представлені матеріали виставки вкотре нагадують, що ми не маємо морального права забувати тих, хто поліг на фронтах Другої світової війни і здобував Велику Перемогу. Документальні кадри тих часів познайомили школярів з юними героями Другої світової війни, нагадали про героїв рідного краю, присутні вшанували пам’ять всіх загиблих хвилиною мовчання.
День пам’яті та примирення та День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні символізує не тріумф переможців над переможеними, а має бути нагадуванням про страшну катастрофу і застереженням, що не можна розв’язувати складні міжнародні проблеми збройним шляхом, ультиматумами, агресією, анексією. Найважливішим підсумком війни має бути не культ перемоги, а вміння цінувати мир, категорично і безкомпромісно захищати його всіма розумними засобами. Наша пам’ять є запобіжником від того, щоб подібні лиха ніколи не повторювалися.
Забруднено близько 155 000 кв.км території, що складає майже половину загальної площі території Італії. Сільськогосподарські угіддя площею майже 52 000 кв.км, а це більш ніж площа території Данії, забруднені цезієм-137 і стронцієм-90 з періодом напіврозпаду в 30 і 28 років, відповідно. Майже 404 000 людей були переселені, проте мільйони як і раніше живуть в умовах, коли залишкова дія, що зберігається, створює цілу низку небезпечних наслідків. 15 грудня 2000 року діяльність ЧАЄС як виробника електроенергії було припинена.
У вересні 2003 року на саміті СНД президент України Леонід Кучма запропонував країнам-учасницям Співдружності оголосити 26 квітня Міжнародним днем пам’яті жертв радіаційних аварій і катастроф. Рада глав держав СНД підтримала цю пропозицію.
Цей дощ — як душ. Цей день такий ласкавий.
Сади цвітуть. В березах бродить сік.
Це солов’їна опера, Ла Скала!
Чорнобиль.
Зона. Двадцять перший вік.
Тут по дворах стоїть бузкова повінь.
Тут ті бузки проламують тини.
Тут щука йде, немов підводний човен,
і прилітають гуси щовесни.
Але кленочки проросли крізь ґанки.
Жив-був народ над Прип’яттю — і зник.
В Рудому лісі виросли поганки,
і ходить Смерть, єдиний тут грибник.
Ліна Костенко
|
Тарас Григорович Шевченко є не тільки геніальним письменником, поетом та художником, а й справжнім мислителем, символом української ідеї. Його творчість, його внесок у розвиток української культури неоціненні. Цитати Тараса Григоровича – це крилаті вислови з творів письменника та його особистого життя, які надихають та не втрачають своєї актуальності й донині.
До дня народження великого українського поета, мислителя та художника згадуємо його мудрі вислови.
Борітеся - поборете,
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!
Свою Україну любіть.
Любіть її… Во врем'я люте.
В останню, тяжкую минуту
За неї Господа моліть.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте!
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине…
От де, люде, наша слава,
Слава України!
В своїй хаті — своя правда,
І сила, і воля.
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий…
…здається — кращого немає
нічого в Бога, як Дніпро
та наша славна Україна…
Все гине, –
Слава не поляже…
Україно, Україно!…
Серце моє, ненько!
Як згадаю твою долю,
Заплаче серденько!…
Зажурилась Україна — така її доля!…
Мені ж, мій Боже, на землі
Подай любов, сердечний рай!
І більш нічого не давай!
Гомоніла Україна,
довго гомоніла,
довго-довго кров степами
текла-червоніла…
Доборолась Україна
до самого краю.
Гірше ляха свої діти
її розпинають…
І я, заплакавши, назад
поїхав знову на чужину.
І не в однім отім селі,
а скрізь на славній Україні
людей у ярма запрягли,
пани лукаві…
Любітеся, брати мої,
Украйну любіте,
і за неї, безталанну,
Господа моліте…
Я так її, я так люблю
мою Україну убогу,
що проклену святого Бога,
за неї душу погублю!
Молися, сину, за Вкраїну
його замучили колись…
Нема раю на всій землі,
Та нема й на небі…
Люде б сонце заступили,
Якби мали силу…
Не вмирає душа наша, не вмирає воля.
У всякого своя доля
І свій шлях широкий…
Не накличу собі долі,
Коли так не маю.
Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрость би була своя.
Учітеся, брати мої,
Думайте, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Караюсь, мучуся… але не каюсь!
Кохайтеся, чорнобриві,
Та не з москалями,
Бо москалі — чужі люде,
Роблять лихо з вами.
І забудеться срамотня давняя година,
І оживе добра слава, слава України!
На нашій – не своїй землі.
Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра.
За шмат гнилої ковбаси
У вас хоч матір попроси,
То оддасте.
…Хто матір забуває,
Того Бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають.
Не так тії вороги,
Як добрії люди –
І окрадуть жалкуючи,
Плачучи, осудять…
Раби, подножки, грязь Москви,
Варшавське сміття – ваші пани,
Ясновельможнії гетьмани.
Чого ж ви чванитеся, ви!
Сини сердешної Украйни!
Що добре ходите в ярмі,
Ще лучче, як батьки ходили?
І день іде, і ніч іде.
І, голову схопивши в руки,
Дивуєшся, чому не йде
Апостол правди і науки?
Світ, бачся, широкий,
Та нема де прихилитись
В світі одиноким.
Раз добром нагріте серце
Вік не прохолоне!
Діла добрих обновляться,
Діла злих загинуть.
Чим більша нужда, тим дружба щиріша…
Було, на собаку кинь, то влучиш друга, а як прийшлось до скрути, то святий їх знає, де вони поділись!
Для чого я на світ родився, свою Україну любив?…
Тече вода і на гору
Багатому в хату.
А вбогому в яру треба
Криницю копати.
Страшно впасти у кайдани,
Умирать в неволі,
А ще гірше – спати, спати,
І спати на волі…
Холоне серце, як згадаю,
що не в Україні поховають,
що не в Украйні буду жить,
людей і Господа любить…
…Де нема святої волі,
Не буде там добра ніколи…
Без правди горе!
На чужині не ті люде, –
Тяжко з ними жити!
Ні з ким буде поплакати,
Ні поговорити.
Єсть на світі доля,
А хто її знає?
Єсть на світі воля,
А хто її має?
Тоді я веселий,
Тоді я багатий,
Як буде серденько
По волі гуляти!
Сиротині сонце світить,
Світить, та не гріє…
І на Україні
Я сирота, мій голубе,
Як і на чужині.
Серце не дитина, його галушкою не нагодуєш.
Без ворогів можна в світі
Як-небудь прожити.
Гроші душу холодять.
Чи буде правда меж людьми?
Повинна буть, бо сонце стане
І оскверненну землю спалить.
Думи мої, думи мої! Лихо мені з вами!…
В неволі тяжко, хоча й волі,
Сказать по правді, не було…
Щоб збудить
Хиренну волю, треба миром,
Громадою обух сталить;
Та добре вигострить сокиру –
Та й заходиться вже будить.
За святую правду-волю
Розбойник не стане…
О люде! Люде-небораки!
Нащо здалися вам царі?
Нащо здалися вам псарі?
Ви ж таки люде, не собаки!
Я так її, я так люблю
Мою Україну убогу,
Що проклену святого Бога,
За неї душу погублю!
Ну що б, здавалося, слова…
Слова та голос – більш нічого.
А серце б’ється, ожива,
Як їх почує!…
Погано дуже, страх погано!
В оцій пустині пропадать.
А ще поганше на Украйні
Дивитись, плакать – і мовчать…
У його віршах багато мудрості, історії, патріотизму, гордості, гідності!
Читаймо Шевченкові твори! Вчімося у нього любові до України!