Василь Сухомлинський був видатним педагогом і письменником, який присвятив усе своє життя дітям, навчаючи їх людяності, доброти та любові до навколишнього світу через свої твори. Його казки, оповідання та притчі вчать дітей бути чуйними, поважати старших, любити природу та рідну землю, а також формують їхній естетичний світогляд. Видатний український педагог понад 35 років працював учителем та директором школи. Він написав майже 1500 оповідань, казок, легенд і притч для дітей.Його книги видаються масовими накладами багатьма мовами світу, зокрема його праця «Серце віддаю дітям» є всесвітньо відомою. Твори Сухомлинського вчать дітей людяності й доброти, формують у дітей доброту, чуйність, повагу до інших та вміння відрізняти добрі вчинки від недобрих.Діти вчаться бережливо ставитися до природи, спостерігати за нею і любити її, сприймати красу навколишнього світу. Його казки допомагають формувати в молодших школярів духовні та родинні цінності. Сухомлинський вважав, що виховання має базуватися на доброті, позитивному прикладі та глибокій любові до дітей. Він цілеспрямовано формував у дітей вміння бути маленькими філософами, осмислювати світ і ставити себе на місце інших.Для цього він використовував різноманітні форми роботи, записуючи свої спостереження у педагогічний щоденник, а потім перетворюючи їх на цікаві та повчальні історії.
Діти повинні жити у світі краси,
гри, казки,музики, малюнка,
фантазії, творчості.
В. Сухомлинський
Напередодні річниці від дня народження Василя Олександровича Сухомлинського до шкільної бібліотеки завітали учні 3-Б класу. На них чекала цікава та пізнавальна зустріч, присвячена видатному українському педагогу й письменнику.
Діти дізналися про добрі справи, мудрі поради та щире серце цього великого вчителя. Вони слухали розповідь про його життя, читали й обговорювали короткі оповідання, сповнені любові, доброти й поваги до людей.
Наприкінці зустрічі школярі поділилися своїми думками про те, що означає бути добрим і чому важливо допомагати іншим — саме так, як навчав Василь Сухомлинський.
Якщо
ти любиш і вмієш читати, тоді ти маєш
багато розумних, добрих і вірних друзів.
Так,книги також можна назвати друзями!
З ними людина зустрічається ще в дитинстві
та не розлучається до старості.
З метою
виховання любові до книжки й розвитку
інтересу до читання в бібліотеці
нашого закладу відбулась посвята
другокласників у читачі.
Бібліотекар
провела екскурсію по книжковому містечку,
яке зветься Бібліотекою, познайомила
дітей із жителями цього міста – книгами.
Щоб стати справжніми читачами бібліотеки,
другокласникам довелося пройти
низку непростих випробувань від
мудрої Книги.
Вікторини,
завдання з читання, виконання
пісень допомогли їм довести: вони - гідні
стати частиною великої читацької родини!
Діти, разом із бібліотекарем, пригадали
правила поводження з книгою.Кожен учень
отримав «Пам'ятку читача» (правила
поводження з книжкою). Школярі
зобов’язалися бути активними читачами
бібліотеки, цінувати, берегти та своєчасно
повертати книги.
Свято стало не лише яскравою подією, а й першим кроком до багатьох захопливих мандрів сторінками книг!
21 вересня, українці разом з
цивілізованим світом відзначають Міжнародний день миру та День миру в
Україні. Останній встановлено відповідно до Указу Президента від 5 лютого 2002 року.
Мета свята – звернути увагу на
необхідність завершення усіх війн та конфліктів, а також підкреслити
важливість мирних переговорів, дипломатії та толерантності.
Міжнародний день миру є символом надії
та співчуття для мільйонів людей у всьому світі, які прагнуть завершення
збройних конфліктів та побудови світу без війн та страждань.
Одним
із символів цього дня є Дзвін миру, відлитий із монет, зібраних дітьми з
60 країн світу. На ньому викарбувано просте й водночас сильне послання:
«Хай живе мир у всьому світі». Дзвін був подарований ООН Японією в 1954
році й тепер щороку лунає двічі: один раз у день весняного рівнодення
та другий – на Міжнародний день миру.
Особливо це відчуття нині актуальне для
нас – українців. Цей день – не лише символічна дата, але й важливе
нагадування світу про те, що в нашій країні вже четвертий рік триває
жорстока і кривава війна, яку почала росія. Ми пережили стільки
випробувань і втрат, що справді можемо сказати, що як ніхто розуміємо
цінність миру.
День миру в бібліотеці: коли слово надихає на мир
У затишних стінах нашої бібліотеки 22 вересня відбувся особливий захід, присвячений Міжнародному дню миру. Це не просто дата в календарі — це заклик до кожного з нас замислитися про значення миру в нашому житті, у країні, у світі.
Зустріч розпочалась з дружньої розмови про те, що для
кожного з дітей означає слово «мир». Відповіді були щирими й
зворушливими: «це коли не стріляють», «коли поруч сім’я», «коли можна
спокійно гратися».Учасники дізналися більше про значення
миру, його важливість у сучасному світі та те, як навіть маленькі вчинки
можуть наближати нас до великої мети — жити у злагоді.Учні переглянули відеоролик про історію святкування Міжнародного дня миру. Після перегляду відбулася щира розмова — про те, що ми всі схожі у своєму прагненні до спокою, безпеки,добра та миру в Україні і всьому світі.
Учні 6-Б класу
Прислів'я про мир
Дружно за мир стояти – війні не бувати. Миром дорожити – людям довго жити. Війною та вогнем не жартують. Виграно війну, але не мир. Ворог хотів бенкетувати, а довелося
сумувати. Мир будує, війна руйнує. Миром дорожити – людям довго жити.
Цитати про мир
«Мир не можна зберегти силою; його можна досягти лише розумінням»
Альберт Ейнштейн
«Мир — це подорож довжиною в тисячу миль, і її потрібно робити крок за кроком»
Ліндон Б. Джонсон
«Мир — це свобода в спокої»
Марк Тулій Цицерон
«Ви не можете відокремити мир від свободи, тому що ніхто не може бути в мирі, якщо він не має своєї свободи»
Малкольм Ікс
«Немає шляху до миру, мир — це і є шлях»
Дж. Мусте
«Мир дорого коштує, але він вартий витрат»
Африканське прислів’я
«Мир приносить із собою стільки позитивних емоцій, що до нього варто прагнути за будь-яких обставин»
Естелла Еліот
«Мир важливіший за будь-яку справедливість; і не мир був створений заради справедливості, а справедливість заради миру»
Езра Тефт Бенсон
«Одні лише добрі побажання не забезпечать миру»
Альфред Нобель
«Мир є суддею для виконання волі Бога»
Едвін Луїс Коул
«Трохи більше кохання, трохи менше битв – і світ буде в порядку»
Мей Вест
«Досягнутий мир кращий і надійніший за очікувану перемогу»
На цьому тижні наші першокласники вперше відвідали шкільну бібліотеку — і це було справжнє відкриття! З цікавістю в очах і легким хвилюванням діти переступили поріг кімнати, де живуть книги.
Із захопленням малеча слухала про те, що таке бібліотека, як поводитися з книжками та як стати справжніми читачами.Пізнавальним було ознайомлення із правилами користування бібліотекою,як знайти потрібну книжку та як поводитися з друкованими скарбами. Особливо всім запам’яталась захоплива екскурсія між полицями — кожна з яких приховує безліч історій, пригод і знань.
1-А клас
1-А клас
Діти дізналися, що бібліотека — це не лише місце для читання, а й
простір для творчості, відпочинку та мрій.
1-Б клас
Вони з цікавістю слухали
уривки з улюблених казок, відповідали на запитання вікторини та
обговорювали героїв знайомих історій.
1-Б клас
1-Б клас
У бібліотеці ліцею кожна дитина
знайде книжку до душі!
Сьогодні, 6 вересня, світова спільнота відзначає День читання книг. У День читання книг рекомендують принаймні на мить відволіктися від звичного ритму життя, зупинитися та насолодитися неймовірним ароматом друкованих сторінок, пірнути у світ художньої реальності. Читання підвищує нашу грамотність. Читаючи текст, ми запам’ятовуємо, як пишуться слова, і не помиляємося при написанні. Книга подорожує з людиною протягом століть і завжди залишається її
незамінним та вірним другом! А для багатьох людей читання — це найкращий вид відпочинку.
Саме тому напередодні цього свята, яке надихає до пізнання, фантазій і першого кроку у світ
літератури,у бібліотеці панувала особлива атмосфера. Першокласники вперше переступили
поріг книжкового дому.
З цікавістю та захопленням малеча слухала про те, що таке бібліотека,
як поводитися з книжками та як стати справжніми читачами. Під час екскурсії кожна книжкова полиця
відкривала свої секрети. Для багатьох це була перша зустріч із книгою не як з
підручником, а як з другом, що може розповісти історію, навіяти мрію,
подарувати емоції.Такі зустрічі - це не просто знайомство з бібліотекою. Це перший крок до любові до читання, до книжок і знань.
Бібліотека завжди рада новим друзям. Наші двері
тепер відкриті для ще однієї допитливої генерації читачів.
Свято Першого Дзвоника - це важливий день, особливо для першокласників, які вперше переступають поріг школи. Для старших школярів цей день - привід знову зустрітися з друзями, згадати веселі моменти літніх канікул та налаштуватися на новий навчальний рік. Вчителі ж готуються до нових викликів, прагнучи надати своїм учням знання і навички, які стануть запорукою їх успішного майбутнього.
У цей день всім учням і вчителям бажаємо міцного здоровʼя, терплячості, а головне щирого прагнення до нових знань. Нехай новий навчальний рік буде кращим за попередній і всі ваші бажання стануть реальністю!
А нашим Воїнам, Захисникам дякуємо за можливість жити та святкувати сьогоднішнє свято!
Іван Якович Франко — український поет, письменник, перекладач та
громадський діяч народився в селі Нагуєвичі 27 серпня 1856 року в сім'ї
звичайних селян. Батько Івана був ковалем і крім утримання власної
сім'ї він ще активно допомагав усій родині.
Іван Франко почав ходити до початкової школи, що в селі Ясениця-Сільна,
потім він продовжує навчання при василіанському монастирі, після
закінчення якого вступає до Дрогобицької гімназії. Після того, як Іван
Франко закінчує гімназію він починає вивчати філософію у Львівському
університету. Після Львівського університету Франко вступає до
Чернівецького, а згодом і до Віденського університету.
Коли Франкові було дев’ять років помирає його батько, який для нього був
найкращим другом. В деяких своїх оповіданнях він описує деякі моменти
зі свого життя, які відбулися після смерті батька. З таких творів, як
«Грицева шкільна наука», «Олівець» ми маємо змогу дізнатися, як складно
пережив Іван Франко смерть батька. Але через деякий час його мати вдруге
виходить заміж, а вітчим дуже добре ставився до дітей і практично
замінив їм батька.
Ще під час навчання у гімназії, Франко виділявся серед інших учнів і
проявляв феноменальні здібності. Він володів унікальною пам'яттю, і йому
вистачало один раз послухати урок і він міг майже дослівно переповісти
найголовніше з того, що почув. В той час Іван Франко багато читав, як
художньої літератури так і наукової.
Усе свою життя Іван Франко займався самоосвітою. Він читав багато
класичних творів іноземних авторів мовою оригіналу. А після знайомства з
творчістю Тараса Шевченка, юнак почав вивчати усну народну творчість та
виявляти підвищений інтерес до української мови. У бібліотеці Франка
було більш ніж 500 книг різними мовами та на різні теми.
Перше оповідання Івана Франка вийшло друком у студентському журналі
«Друг», де потім він став членом редакції. Після цього Іван Франко
починає більш активно займатися літературою його поезія й оповідання
користуються великою популярністю. Також він в цей час працює
перекладачем і починає писати повість — «Петрії і Довбущуки».
Крім цього, він цікавиться революційно-демократичною літературою і
починає перекладати її й друкувати в журналі «Друзі». За цю діяльність
його було арештовано.
Після звільнення з під арешту Іван Франко ще з більшою настирливістю
стає на шлях активної боротьби. Він є одним з організаторів часопису
«Громадський Друг», який згодом виходив під назвами «Дзвін» і «Молот». А
в 1880 р. Франка обвинувачують в антиурядовій політиці і його знову
заарештовують. Після виходу з в'язниці письменник припиняє усю політичну
діяльність, через те, що знаходиться під постійним наглядом поліції.
Згодом він починає працювати польській газеті, а потім і в австрійській.
Сам Франко про цей період життя казав, що почувався наймитом.
Останні роки свого життя автор багато хворіє, і живе з постійним болем,
але не дивлячись на це він продовжує писати. За цей час він переклав
понад дві сотні різних творів.
А 28 травня 1916 р. Іван Франко помер у своєму львівському помешканні й
був похований на Личаківському цвинтарі, а на його могилі встановили
скульптуру Каменяра.
Більше про письменника та його твори
Сучасники називали Івана Франка «академією наук» та «університетом» в одній особі.
Вашій увазі пропонуємо 15 фактів з життя та творчості українського генія.
За 40 років активного творчого життя написав понад 6 000 творів
загальним обсягом понад 100 томів. Кожних два дні з-під його пера
виходив новий твір. Усього за життя Франка окремими книгами і брошурами
було видано понад 220 видань, зокрема, понад 60 збірок.
У творчій діяльності письменник використовував близько сотні
псевдонімів і криптонімів: Джеджалик, Руслан, Невідомий, Іван Живий,
Не-Теофраст, Один з молодіжи, Один з русинів міста Львова, Non severus,
Vivus та багато інших. Найвідоміший і найпопулярніший з них – Мирон (у
численних варіантах написання).
Мав колосальну пам’ять – знав 14 європейських мов, міг майже
дослівно повторити товаришам годинну лекцію вчителя; знав напам’ять
усього «Кобзаря»; домашні завдання з польської мови нерідко виконував у
поетичній формі. Перекладав на українську в тому числі з давньої
вавилонської, давньоарабської, давньогрецької, східних мов.
Іван Франко рано залишився сиротою: коли йому було дев’ять років,
помер батько (свій перший вірш «На Великдень» Франко присвятив саме
йому), а в 16 пішла з життя і матір. Попри те він ще у 1864-му почав
здобувати ґрунтовну освіту.
Навчаючись у Дрогобицькій гімназії, Франко жив на квартирі в далекої
родички Кошицької на околиці міста. Нерідко спав у трунах, які
виготовлялися у її столярній майстерні. Тоді ж почав комплектувати
власну бібліотеку, яка налічувала майже 500 книжок українською та іншими
європейськими мовами. Уся його бібліотека налічує 12 тисяч примірників.
Майбутній письменник навчався у Львівському університеті, а потім у
Чернівецькому, де й здобув вищу освіту. Згодом захистив дисертацію у
Віденському університеті (Австрія), діставши науковий ступінь доктора
філософії. На Постгассе, 8 знаходиться погруддя письменникові, відкрите
за участі його онука Роланда 28 травня 1999 року.
Перше світле юне кохання Франка було до доньки священика Ольги
Рошкевич. Познайомилася пара у 1874 році. Спочатку їхні стосунки
подобалися батькам, і ледь не дійшло до офіційних заручин. Однак Франка
заарештовують за участь у таємній соціалістичній організації. І після
цього батько Ольги забороняє будь-яке спілкування з Франком.
Після свого другого арешту 1880-го Франко ледь не помер з голоду.
Тоді за тиждень у готелі він написав повість “На дні” й на останні гроші
надіслав її до Львова. Після того три дні жив на 3 центи, знайдені
на березі річки Прут – цих грошей вистачило хіба на одну хлібину. А коли
їх не стало, лежав без пам’яті, без сил. Врятував Франка від голоду
старий служитель готелю.
У 1886 році Іван Франко одружився. Його дружиною стала Ольга
Хоружинська. Була високоосвіченою людиною, добре володіла мовами:
англійською, французькою, німецькою, російською. Їхній шлюб був
концептуальним, бо вони з’єднали дві половини України – Галичину та
Наддніпрянщину. Подружжя Франків виховало чотирьох дітей – Андрія,
Тараса, Петра і Анну.
Іван Франко відомий своєю любов’ю до вишиванки, яку вдягав і в
будні, і на свята, тим самим ставши зачинателем нової моди – адже став
першим українським інтелігентом, який поєднав сорочку з українським
орнаментом із європейським костюмом-трійкою.
Іванові Франкові належить ініціатива ширшого вживання в Галичині
назви “українці” замість “русини” — так традиційно називали себе корінні
галичани. В “Одвертому листі до галицької української молодежі” (1905)
Франко писав: “Ми мусимо навчитися чути себе українцями — не галицькими,
не буковинськими, а українцями без соціальних кордонів…”
Став першим професійним українським політиком: першим головою першої
української політичної партії – «русько-української радикальної
партії». Також одним із перших виступив на підтримку українського
феміністичного руху – підтримав видання українського жіночого альманаху
«Перший вінок», який видавали Наталя Кобринська та Олена Пчілка.
Франко відомий своїм інтересом до індійської культури, він вивчав
літературу, філософські твори, тексти. Сам він говорив: “Жаль, що я не
орієнталіст”. Серед перекладів Івана Франка – біблійна “Книга Буття”.
Досі це найбільш точний переклад цієї частини Біблії українською мовою.
1908 року стан здоров’я Франка значно погіршився, однак він
продовжував працювати. Період останнього десятиліття життя Франка — дуже
складний. “Протягом 14-ти днів я не міг ані вдень, ані вночі заснути,
не міг сидіти, і, коли, проте, не переставав робити, то робив се серед
страшенного болю”, – писав Іван Франко. Помер Іван Франко 28 травня 1916
року у Львові, де був похований на Личаківському кладовищі.
Франко на сьогодні єдиним українським письменником, який номінувався
на здобуття Нобелівської премії з літератури, але передчасна смерть
завадила цій історичній події.
Невідомий геній Іван Франко. Реальна історія з Акімом Галімовим
