Нові надходження

Книга-мандрівка. Незалежні

Ірина Тараненко, Марта Лешак, Єлизавета Нєвєжина

У 1991 році Україна повернула собі незалежність. Українці, які жили десятиліттями в тоталітарному режимі отримали можливість стати мешканцями демократичної країни. У книжці-мандрівці «Незалежні» зібрано найважливіші факти за 31 рік існування оновленої незалежної України – про те, як ми відроджували нашу країну, які помилки робили і які перемоги здобували, що готували і що одягали, що співали, читали, дивилися, як захищали свої свободи та як організовували революції. Кожен розгорт — «щоденник» одного року, з 1991-го по 2022-й, те, чим переймався і чому радів наш народ. Це не просто суспільно-політичне видання, а захоплива книжка для сімейного читання, і для дорослих, і для дітей.

Це книга-ностальгійка. Про часи, коли на полицях магазинів з’являлися перші снікерси та кока-кола, коли направо й наліво роздавали «наколоті апельсинки», чи коли рашистів від душі пригощали «бандерівським смузі». Книжка про рекорди і провали, покращення і зради, культові пісні, книжки, фільми... Все те, що зробило нас нами.

Ці дивовижні українці

Олена Шостко, Ірина Тараненко, Юлія Курова, Єлизавета Нєвєжина 

Ці дивовижні українці» — захоплива космічна мандрівка у світ України та людей, котрі її населяють. Космічна, бо Україна — це цілий всесвіт, де діє безвідмовний закон тяжіння українця до землі, де сяє, але не завжди гріє сонце свободи.
Тут тисячолітня історія та новітні українські ноу-хау, тут смачнюча бабусина їжа й таємничі прадавні символи. А все це разом складається в один неповторний код-орнамент, що поєднує нас у єдине ціле і робить українську галактику відмінною від інших. А ще мандрівка космічна тому, що українці — просто Космос! І цей проєкт — найкращий привід у цьому переконатись!

 

Книга-мандрівка. Україна

Ірина Тараненко, Юлія Курова, Марія Воробйова, Марта Лешак 

2 місце конкурсу «Найкращий книжковий дизайн – 2018», який проводився на VIII Міжнародному фестивалі «Книжковий Арсенал»

«Книга-мандрівка. Україна» — це 1200 непересічних фактів про Україну та українців. Тут можна відшукати не лише найдивовижніше, але й найважливіше, що варто знати про Україну: унікальні місця, де слід побувати, культурні здобутки, видатних особистостей та поворотні моменти, що вплинули на хід історії та життя кожного українця. Ця книга створена з відкриттів, з нею ви зможете поглянути на Україну по-новому. Це видання — не лише для дорослих, але й для родинного читання з дітьми, для українців і всіх, хто хоче дізнатися більше про нашу країну. Формат книги-мандрівки особливий — це не довідник і не підручник. Це карта-розповідь у форматі «едьютейнмент», на якій зазначені найцікавіші історико-географічні та статистичні факти про країну в авторських ілюстраціях.

 

Незавершена війна.Історія протистояння України з Росією в 2014–2015 роках

Олександр Сурков 

• Унікальна книга, яка наповнена детальним та хронологічним оглядом всіх військових операцій російсько-української війни 2014-2015 років.
• 250 ілюстрацій та карт бойових дій.

До уваги читачів - ґрунтовний аналіз бойових дій, що відбувалися в зоні проведення Антитерористичної операції в 2014-2015 роках. Ким, коли і за яких обставин ухвалювалися ключові для ходу гібридної війни рішення, як відновлювалася майже знищена за попередні роки українська армія, яку роль відігравали добровольчі формування, завдяки чому вдалося зупинити просування ворога вглиб країни - інформацію для висвітлення цих та низки інших важливих питань автор, офіцер оперативного резерву та військовий експерт Олександр Сурков, отримав безпосередньо від тих, хто від самого початку керував військами, планував бойові операції та брав на себе відповідальність за доленосні для країни події.
Книга призначена для широкого кола читачів, що прагнуть отримати об'єктивне уявлення загалом про "кухню" сучасної війни, а передусім - про "гарячу" фазу бойових дій на сході України.

 

Лютий лютий 2022. Свідчення про перші дні вторгнення

Дар'я Бура, Евгенія Подобна 

24 лютого 2022 року українці прокинулись в іншій реальності: небо розривало ревіння російських винищувачів, на українські міста летіли російські ракети, станції метро перетворились в укриття. В цій новій реальності більше не існувало поняття абсолютної безпеки.
Перші дні війни були дуже емоційними і страшними. Коли не знаєш, що робити, не встигаєш за новинами. А через ці новини не можеш нічого робити…
Щоб не дозволити нікому переписати нашу історію, вплести те, чого не існувало, як роблять росіяни, коли на чорне кажуть біле, ми вирішили зібрати спогади людей про перші дні повномасштабної війни. Щоб пам’ятати... 

Народні Герої України. Історії справжніх

 

Збірка містить три розділи та 45 історій про 45 людей — військових, волонтерів, медиків, журналістів, громадських діячів. Їхні свідчення у цій книзі доповнять новітню історію нашої країни та не дозволять її перекручувати. Кошти з продажу цього видання підуть на друк другої частини про Народних Героїв. 

 

 

 

 

 

 

Війна, що змінила Рондо

Романа Романишин, Андрій Лесів 

 

 «Війна, що змінила Рондо» – це книга про те, що війна не має серця і не розуміє жодної мови, зате торкається кожного і на всіх залишає шрами. Та якщо спільно збудувати машину світла і навчитися співати попри все, тоді навіть найтендітніші істоти зможуть вистояти й перемогти. А ще ця книга – це привід для вдумливої розмови з дітьми (або й зі собою) про те, що діється нині в країні чи й деінде у світі, у форматі чарівної історії, яка завжди залишає місце для надії та оптимізму.

 

 

 

Друга світова війна

Ентоні Бівор

Послуговуючись не лише відомими фактами, а й результатами найостанніших досліджень величезної кількості архівних документів, висновками сучасних авторитетних вчених і фахівців, спогадами людей, причетних до описуваних подій, автор трансформує картину глобального воєнного конфлікту планетарного масштабу у розповідь, що веде нас не лише до Лондона часів Черчілля, імператорського Токіо чи, скажімо, сталінської Москви, а й на узбережжя Нормандії, до Північної Атлантики та південної частини Тихого океану, пояснює, чому і як події, що там розгорталися, так тісно переплелися між собою, який вплив вчинили на історію всього людства, долі мільйонів людей.

Жоден інший історичний період не породив масштабніших дилем як для лідерів, так і для простих громадян, не представив стільки прикладів масових та особистих трагедій, продажності сильних світу цього, ідеологічного лицемірства й незбагненного садизму, з одного боку, та надзвичайного героїзму, самопожертви і людяності — з іншого.

Нотатки з кухні «переписування історії» Володимир В'ятрович Дослідження Голодомору та геноцидні студії

Це книжка не про переписування історії. Вона — про спроби українців написати історію власної держави. Звільнитися з полону думок «старшого брата» й досягнути справжньої незалежності — коли можеш розповідати свою історію від першої особи. Як історію України, а не Росії, Польщі чи ще когось на нашій землі. У ній автор зібрав низку власних публікацій — від початку 2000-х до нашого часу — та доповнив їх сучасним наративом. Це статті, колонки, інтерв’ю, у яких ідеться про національну самосвідомість, Голодомор, визвольну боротьбу й «людей волі», Помаранчеву революцію і Євромайдан, матеріали під грифом «цілком таємно», які одного дня стали «цілком нетаємними». Значну частину цієї історії автор ретельно дослідив, а ще частину — допомагав творити. Ось чому це книжка про минуле — автора, українців, минуле загалом, про історію як history і story, про колективне й особисте.

Володимир В’ятрович — історик, дослідник визвольного руху, громадський діяч. У 2014–2019 роках — голова Українського інституту національної пам’яті. Лауреат премії імені Василя Стуса, автор низки книжок, зокрема серії «Історія з грифом “Секретно”».

Дослідження Голодомору та геноцидні студії

Андрій Козицький 

Збірник присвячений дослідженню Голодомору та інших проблем, пов’язаних із геноцидними студіями. Розглядаються демографічні та соціо-культурні аспекти Голодомору-геноциду, методи та наративи заперечення Голодомору, інші питання дотичні до історії наймасштабнішого злочину, вчиненого проти українців у ХХ ст.

Другий тематичний блок збірника стосується дискусій навколо кваліфікації українсько-польського конфлікту на Волині періоду Другої світової війни. Більшість уміщених у книзі наукових статей були написані протягом 2016–2021 рр., частина дослідницьких робіт публікується уперше.

Видання призначене для істориків, журналістів, політологів, усіх, хто цікавиться проблемами вивчення історії Голодомору та геноцидів ХХ ст.

 

Україна в Першій світовій війні

Ігор Коляда, Володимир Малько

 Найдраматичнішими стали події Великої війни та її наслідки для українського народу, розділеного на східноєвропейському театрі воєнних дій кордонами ворогуючих імперій. Українські землі — один із основних воєнних театрів на сході Європи — зазнали значних руйнувань. Майже до самого кінця війни лінія фронту проходила через українську територію; ключове геополітичне розташування, а також значні природні та людські ресурси спричинили запеклу боротьбу за них Німеччини та Австро-Угорщини, з одного боку, і Російської імперії — з другого.

У книзі представлено детальний перелік подій глобального конфлікту, який точився на території України, аналіз глибинних причин, ролі й наслідків для нашої країни.

 

Чорнобиль. Історія ядерної катастрофи

Сергій Плохій

Ця книга є першою історією Чорнобильської катастрофи від вибуху 26 квітня 1986 року до закриття станції у грудні 2000-го. Чим для України був Чорнобиль? Національною трагедією, величезною психологічною травмою, важкою ношею для економіки. Чорнобиль вибухнув не тільки через помилки персоналу, нехтування правилами безпеки і проблемами з конструкцією реактора, але також через систему, яка обгородила ядерну енергетику завісою секретності. Радянська система не дозволяла поширювати інформацію про попередні аварії навіть серед фахівців. Це зробило нову масштабну аварію неминучою.

Сьогодні реактори чорнобильського типу вже не будують, але авторитарні режими, які тримають повний контроль над інформацією, усе ще існують. Зрештою, і в Україні досі виробляють майже 50 % усієї електроенергії на атомних станціях. Нам є чим поділитися зі світом стосовно досвіду Чорнобиля, але є над чим задуматися і самим.

 

Білі плями історії України

 Посібник призначений для вчителів загальноосвітніх шкіл, коледжів та ліцеїв, які викладають історію, християнську етику, культурологію, релігієзнавство та літературу. Метою цього посібника є об’єктивне та детальне висвітлення подій, а також опис деяких постатей з історії християнства в Україні, про які є мало інформації у шкільних підручниках. Корисним він буде також для ширшого кола читачів. Посібник може стати важливим методичним орієнтиром для учнів шкіл і студентів вищих навчальних закладів та доповнити їхній науковий світогляд, незалежно від спеціальності, яку вони обрали.

Зимою в бункері

Патріотизм починається там, де людина усвідомлює своє місце в національному просторі. «З ким ти?!» — це питання стає руба, коли від життя до смерті залишається один крок… Твори, представлені у цьому виданні, розповідають про різні періоди боротьби українського народу за соціальне та національне визволення. Ці твори читаються з неослабним інтересом, наводять на роздуми і дарують надію... Адресовано широкому читацькому загалу.

 

Привид Києва

Мацуда Джюко

Відомий автор манґа Мацуда Джюко надихнувся подіями лютого 2022 року, коли під час жорсткої ескалації російсько-української війни небо над Києвом героїчно боронили українські пілоти 40-ї бригади тактичної авіації.

Подвиг українських асів породив легенду про Привида Києва, пілота МіГ-29, який за перші 30 годин російського вторгнення в Україну здобув шість повітряних перемог у небі над столицею: збив два Су-35, два Су-25, Су-27 і МіГ-29.

 

 

 

 

Мрія. Небесні авіалінії

Зоряна Живка

Ця казка має особливу історію. Вона народилася тоді, коли російські загарбники знищили найбільший у світі український літак-красень «Мрія». Але наші вороги не знали, що «Мрія» має незнищенну душу. І коли її зустрів у раю ангел, то сказав: «Добрий літаче, ти вірно служив людям, ніколи не скидав бомб на мирні міста, тому проси, що забажаєш...» і «Мрія» побажала, щоб... Але не будемо передчасно розкривати таємниці.

Запрошуємо і дітей, і батьків до читання про неймовірні пригоди «Мрії». Цю казку написала відома письменниця Зоряна Живка, яка зростала на розповідях своїх рідних, що створювали «Мрію». А малюнки до неї створила талановита художниця Богдана Бондар, яка з початку російсько-української війни малює у київських бомбосховищах з дітьми малюнки – зокрема і про Перемогу та відродження «Мрії».

Тематична виставка та огляд літератури "Україна - територія Гідності та свободи"

22 січня важливо говорити дві визначальні для державотворення історичні події ХХ століття: 

• 22 січня 1918 року – проголошення незалежності Української Народної Республіки;

• 22 січня 1919 року – проголошення Акта злуки Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки.

22 січня 1918 року – на засіданні Малої Ради Української Центральної Ради було проголошено IV Універсал. Документ містив чотири головні напрями: проголошення самостійності Української Народної Республіки; доручення Раді Народних Міністрів укласти мир з Центральними державами; оповіщення оборонної війни з більшовицькою Росією; декларування основ внутрішнього соціально-економічного будівництва й окреслення заходів для припинення війни з Центральними державами.

Уперше в XX столітті Україна проголошувалася незалежною суверенною державою. 

Революційні події на Наддніпрянській Україні, проголошення української державності сприяли піднесенню національного руху в підавстрійській Галичині. 1 листопада 1918 року постала Західно-Українська Народна Республіка. Її лідери ініціювали переговори про об’єднання Наддніпрянської України з Наддністрянською. Їх наслідком стало підписання 1 грудня 1918 року у Фастові “передвступного” договору між УНР і ЗУНР про злуку обох республік в одну велику державу. 3 січня 1919 року Українська Національна Рада ЗУНР у Станіславові (нині – Івано-Франківськ) ратифікувала цей договір і прийняла ухвалу про наступне об’єднання двох частин України в одну державу.

22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві в урочистій атмосфері відбулося проголошення Акта злуки УНР та ЗУНР в єдину незалежну державу. У зачитаному на зборах “Універсалі соборності”, зокрема, відзначалося: “Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка”. Наступного дня Акт злуки майже одностайно був ратифікований Трудовим конгресом України.

В роки радянського тоталітарного режиму проголошення незалежності УНР і День Соборності не відзначалися. Із утвердженням влади російських більшовиків ці “контрреволюційні свята” стерли із суспільної свідомості. Однак, пам’ять про об’єднання УНР і ЗУНР в єдину Українську Державу зберігали мешканці Західної України й українська політична еміграція в країнах Європи й Америки.
Перше офіційне відзначення свята Соборності на державному рівні відбулося 22 січня 1939 року в столиці Карпатської України м. Хусті. Це була наймасовіша за 20 років перебування краю у складі Чехословаччини демонстрація українців — понад 30 тис. осіб.
У 71-у річницю Акта злуки (22 січня 1990 року) в Україні відбулася одна з найбільших у Центральній і Східній Європі масових акцій – “живий ланцюг” як символ єдності східних і західних земель та знак ушанування подій Української революції. Більше мільйона людей, узявшись за руки, створили безперервний ланцюг,який починався в Івано-Франківську від Центрального народного дому (колишньої резиденції парламенту ЗУНР і місця ухвалення Акту Злуки), йшов через Стрий (звідси йшло його відгалуження на Закарпаття), Львів, Тернопіль, Рівне, Житомир до Києва. Початок ланцюга в Івано-Франківську зумовлений тим, що саме Івано-Франківськ (тодішній Станіславів) у 1919 році був столицею ЗУНР. «Українська хвиля» простягалася на близько 700 кілометрів.Києва до Львова. Акція стала одним зі свідчень того, що українці подолали страх перед комуністичним режимом і готові протистояти політиці комуністичної партії.
Незалежність і соборність є запорукою виживання Української державності. Втрата Україною незалежності у результаті більшовицької окупації у довготерміновій перспективі призвела до мільйонних втрат від Голодомору, репресій та війн.

Термін «соборність» має кілька значень. Це й об’єднання в одне державне ціле всіх земель, заселених певною нацією на спільній території. І духовна консолідація всіх громадян держави, їх згуртованість, незалежно від національності. Соборність – це також територіальна цілісність держави. Тому звільнення від російського окупанта українських земель є нашою спільною метою. Важливо проаналізувати і врахувати помилки минулого: брак національної єдності на початку ХХ ст., брак досвіду і містечковість інтересів тодішніх українських керманичів призвели до втрати української державності.
Соборність невіддільна від державності, суверенітету й незалежності народу, які є фундаментом для побудови демократичної держави, запорукою виживання й існування нації.
Ідея соборності була й залишається базовою національною цінністю українців. А нині вона є передумовою успіху нашого спротиву зовнішній агресії.

Тест: Що ви знаєте про соборність?

День Соборності України

Щорічно 22 січня в Україні відзначають День Соборності й згадують одразу про дві важливі події в нашій історії: підписання IV Універсалу Центральної Ради, яким проголосили незалежність УНР у 1918 році;
проголошення Акта Злуки Української народної республіки та Західноукраїнської народної республіки в 1919 році (об’єднання українських земель в одну державу).

Тоді українці вкотре довели, що спроможні об’єднатися попри всі складнощі та розділеність між двома імперіями (Австро-Угорською та російською).

Соборність – це ключовий аспект усвідомлення українцями заходу України та Наддніпрянщини того, що вони мають спільну ідентичність, мову, культуру, історію та політичні традиції. Тоді наш народ зрозумів, що не зважаючи на те, під контролем яких держав ми перебуваємо та на яких територіях, ми є один народ – українці.

“Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західно-Українська Народна Республіка (Галичина, Буковина й Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснилися віковічні мрії, якими жили й за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка”,

– йдеться в Універсалі Директорії УНР від 22 січня 1919 року.

 

Це лише іноді думають,що Україна здобула незалежність лише в 1991 році. Але важливо розуміти, що Українська держава існувала ще за 73 роки до цього, коли було підписано IV Універсал. І не СРСР подарував нам державність, не він об’єднав Схід та Захід, а українці з власної волі об’єдналися ще в 1919 році.

Матеріали,які допоможуть  краще зрозуміти значення цього дня.

• сайт Українського інституту національної пам’яті, де зібрано багато інформаційних матеріалів, фільмів, архівних фото, документів щодо Української революції та, зокрема, Дня Соборності України;

• перелік документальних фільмів, які відображають події Української революції 1917–1921 років;
• альбом “Пісні Української Революції”;
• історичний проєкт “10 Днів незалежності”;
• інформаційні матеріали до Дня Соборності України;
• виставка “100 років боротьби: Українська революція 1917–1921”;
• спецпроєкт “Історичної правди” – “Революція 100”;
• матеріали You-Tube каналу “Історія без міфів”;
• фільми із сучасного українського кінематографа: “Крути 1918”, “Таємний щоденник Симона Петлюри”.

Візуальні матеріали “100 облич Української революції”

Гра “100 років боротьби. Українська революція 1917-1921 роки”

 

Цикл різдвяно-зимових свят

 

В Україні зимова календарна обрядовість розпочинається зі свята Введення до Храму Пресвятої Богородиці Діви Марії (в народі – Введення).

4 грудня - У цей день малюкам розповідають біблійну легенду про маленьку дівчинку Марію, що трирічною дитинкою була введена в найсвятіше місце Єрусалимського храму. Обрана Господом за чисте й побожне життя, вона стала Матір'ю Спасителя й опікункою всіх дітей – Богородицею.

День великомучениці Катерини

7 грудня – день великомучениці Катерини (в народі – Катерини). Дослідники християнських вірувань вважають, що в давнину це було свято Дівочої долі, але згодом церква пов'язала його зі святою Катериною («чиста душа» – так перекладається її ім'я з грецької). Наші пращури свято вірили, що при народженні людини Бог неодмінно посилає їй і долю – добру чи лиху. Напередодні цього свята колись парубки постили, щоб Бог послав їм добру жінку. У день свята дівчата ворожать і закликають долю.

День святого Андрія Первозванного

13 грудня – християни відзначають день пам'яті одного з дванадцяти апостолів, Андрія Первозванного (в народі – Андрія). Саме його Христос першим покликав в учні. Святий Андрій – покровитель української церкви. Незважаючи на те, що це християнський святий, обряди й традиції цього дня сягають дохристиянських часів. Наші предки цього дня вшановували Калиту, культ якого пов'язаний із Сонцем. Саме у цю пору дні стають найкоротшими.

День святого Миколая

19 грудня – святого Миколая (в народі - Миколи). Це – веселе народне свято, яке називали братчини. Після церковної служби всі частування купувалися у складчину і братчини були свого роду обрядом примирення ворогів і прощення всіх образ. Ушанування Миколая коренями сягає ще язичницьких часів. Від Миколи починали готуватися до Різдва: робили колядницьку торбу, зірку, плели дідуха, солом'яних павуків, вивчали колядки, щовечора дозволялося збиратися на вечорниці.

Різдво Христове

Свято відзначається 25-го грудня в багатьох країнах світу. Не виключенням є і Україна. Головним символом свята є шопка (вертеп). ЇЇ встановлюють у кожному домі. Батьки показують фігурки дітям та оповідають історії. При цьому моляться. Ще одним незвичайним атрибутом є сіно на столі, яке кладуть під скатертину. Цим віряни показують те, що в їхньому домі народжується Ісус. Особливістю святкування є те, що згідно зі старим календарем, з цього дня ніч є коротшою.

Свят-вечір

6 січня – Святий вечір (в народі – Свят-вечір) або Багата кутя (вечір перед Різдвом Христовим). Одне з найбільш важливих родинних свят, один із найбільш магічних днів, коли кожна сім'я і словом, і ділом створювала у своїй оселі атмосферу затишку, багатства, щастя й миру. Її прикрашали витинанками, святковими рушниками, солом'яними різдвяними «павуками». За традицією, весь день перед Різдвом нічого не їдять – чекають на першу зірку, що сповіщає про народження Ісуса Христа. А як побачать її на небосхилі, родинами збираються на урочисту вечерю. На стіл подають 12 пісних страв: варений горох, смажену капусту, рибу, квасолю, вареники, картоплю, гриби, гречану кашу, голубці, коржі, головними стравами є кутя та узвар. У деяких регіонах України вже на Свят-вечір, в інших тільки з 7 січня, на Різдво Христове, після того, як у церкві скінчиться Богослужіння, починали колядувати, прославляючи Ісуса Христа. Колядники з колядницькою зіркою (Звіздою) ходили від оселі до оселі, співали колядки, бажали урожаю, багатства, усіляких гараздів. У відповідь господарі нагороджували колядників солодощами та грошима.

Дідух

Дідух – основна та найдавніша різдвяна прикраса українців. Зазвичай Дідуха робили із останнього снопа, зжатого на Спаса (19 серпня). Іноді для цього використовували перший сніп, зжатий на початку жнив – Зажинках. Сніп зберігали до зими, а перед Різдвом він перетворювався на Дідуха. Його ще називали Дідом, Колядою, Колядником – як видно з назви, він був головною дійовою особою всієї Коляди.
Різдвяний солом'яний павук – стародавній символ Всесвіту. Його підвішують попід стелю і будь-який подих вітру – наприклад, від дверей чи вікна – колише його та повертає, немовби живу істоту. У старі часи не наряджали ялинок, а як різдвяну прикрасу для хати використовували солом'яних павуків. Їх вважають не тільки прикрасою, але й оберегом для помешкання.

Колядницька зірка

Восьмикутна зірка – обов'язковий атрибут колядницької ватаги. Це старовинний символ новонародженого Сонця, а також символ Віфлеємської зірки, яка запалилася у Різдво Христа. «Звізду» робили з дерев'яної обичайки та тоненьких дощечок – шалівок. Декорували кольоровим папером та стрічками. В середині – образок «Народження Христа» і свічка.

Колядницька торба

Коляда – важливий ритуал, який складається із привітань, побажань для господарів та подяки колядникам. Тому тут важливі обидві складові – як гарні колядки та гарні голоси, так і вдячність від господарів, яку складають у торбу, щоб потім чесно розділити.

Різдво Христове

7 січня – Різдво Христове. З нього почалася нова ера і нове літочислення. Цього дня сталася велика для всього християнського світу подія – народження Ісуса Христа у Вифлеємі (Ісус у перекладі з єврейської означає «спасіння»). Різдво – одне з 12 найбільших християнських свят і люди йдуть до церкви на святкову службу. Після святкової літургії завершується Різдвяний піст і починається Коляда. Колядники заходять до кожної хати, а в церквах ставлять вертеп – виставу на євангельський сюжет, що розповідає про народження Ісуса Христа. Від цього дня і аж до Стрітення (15 лютого) вітають одне одного словами: «Христос народився!» – «Славімо його!».

Вертеп

Вертеп – різдвяний ляльковий театр. На думку дослідників, український вертеп народився в XVI-XVII столітті. Це був поширений по всій Україні звичай. Вертеп являє собою переносний двоповерховий будиночок, зроблений з тоненьких дощок і картону. На верхньому поверсі – невеличка балюстрада, за якою і відбувається театральне дійство: це Вифлеєм. На нижньому поверсі – трон царя Ірода. Найчастіше дійовими особами інтермедії стають жінка, чоловік, козак, шинкар, циган, священик і чорт, але можливі варіанти.

Щедрий вечір 

13 січня – Щедрий вечір (свято Меланки). Уособлює залишок дохристиянського звичаю, що за християнським календарем збігається з днем преподобної Меланії. Вечір перед старим Новим роком має й третю назву – Щедра Кутя. Бо ж, на відміну від постового Свят-вечора, його стіл дуже багатий – м'ясний. Головні на Щедрий вечір не забави, а щедрування – співані побажання щастя господарю та всій його родині! Новий рік зупинився на 14 січня (1 січня за старим календарем), а Щедрий вечір приходиться на 13 січня. Меланка вважалася жіночим святом, а Василь – чоловічим. Щедрівників, як і колядників, теж заведено обдаровувати солодощами та грошима.

Водіння кози

Водіння Кози – це старовинна містерія, присвячена культу плодючості. Козу здебільшого робили із дерев'яної палиці, один кінець якої розколювали – для ріг. Роги обмотували лепехою та прикрашали на власний смак. Дійство починалося з настанням темряви. Коли ватага приходила до господаря, хтось один біг під вікно і гукав: «Дядьку, пустіть козу до хати, бо змерзла!», а той мав тричі відмовити, перед тим як впустити.

Меланка

З гурту молоді вибирали хлопця – парубка, який найкраще вмів жартувати. Він переодягався і ставав «Меланкою»: в латаній спідниці, з помазаними сажею бровами, помальованим крейдою обличчям, червоними буряковими губами. Хлопці щедрували, кожен із ряджених показував свої здібності: щосили витанцьовував, аж поки дух забивало. Коли, нарешті, щедрівку скінчено, усі сідали до святкового столу.

Новий рік за старим стилем (свято Василя)

14 січня – святого Василія Великого, покровителя хліборобства (Новий рік за старим стилем). Головний обряд цього свята – засівання. Зерно є символом нового життя, тому, заходячи в хату, її обсипають зерном. Засівають хлопці, бо дівчатам цього робити не можна. Зранку чоловіки засівають власну оселю житом-пшеницею (символами родючості й добробуту), а потім біжать посівати до сусідів, вітаючи їх «із Новим роком, з Василем!». Господарі ж у свою чергу обдаровують посівальників пирогами, горіхами, цукерками й дрібними грошима. Зерно після посівальника збирають і віддають курям – «щоб добре неслися».

Голодна кутя

18 січня – Голодна кутя. Усі віруючі люди дотримуються суворого посту – нічого не їдять. Сідати вечеряти можна, коли зійде вечірня зоря. На стіл ставлять кутю, узвар і декілька пісних страв: смажену рибу, гречані млинці, вареники з капустою.

Водохреще

19 січня – Богоявлення. На згадку про хрещення Ісуса Христа в річці Йордан свято Богоявлення в народі називають Водохреще, або Йордан. Це одне з 12 найбільших християнських свят різдвяно-новорічного циклу. Коли Ісусу Христу виповнилося тридцять років, він прийняв хрещення від Івана Хрестителя на річці Йордан. Своїм водохрещенням у Йордані Спаситель започаткував Таїнство водохрещення - одне із семи головних церковних таїнств, через яке людина ніби наново народжується. Вважалося, що вода цього дня стає чарівною, нею умивалися дівчата, щоб бути вродливими, нею лікували хвороби і захищалися від нечистої сили.

Стрітення

15 лютого – Стрітення Господнє. Це одне з 12 найбільших християнських свят, яке завершує Різдвяний цикл. В народі додають – стрітення зими з весною. 15 лютого Ісус Христос у віці сорока днів від народження був принесений батьками до Єрусалимського храму, де відбулась дивовижна зустріч праведного старця Симеона з Немовлятком Ісусом Христом. За традицією, у церкві на Стрітення святять «стрітенську воду» і «громничну свічку», яку зберігають удома і запалюють під час грози, аби уберегтись від блискавок, від пожеж, від війни.  В цей день зима, кажуть, іде туди, де було літо, а літо – де була зима. Навесні Зима – стара баба, а влітку – молода дівчина (Літо). Ясна і тиха погода в цей день віщує добрий урожай поля і роїння бджіл. Вітер – погана ознака. Відлига – жди пізньої весни і бережи пашу та хліб, бо в поле виїдеш не скоро.

6 грудня – День Збройних Сил України

 

6 грудня українці відзначають державне свято –  День Збройних сил України. Це свято справжньої мужності, героїзму і відваги. Дата приурочена до дня ухвалення Закону України «Про Збройні сили України» – подія відбулася саме 6 грудня 1991 року. Саме свято - День Збройних Сил України було встановлено у 1993-му році постановою Верховної Ради України від 19-го жовтня № 3528-XII.Також урочиста дата пов’язана із 6-м грудня 1919 року. Це день став початком однієї зі славетних сторінок української армії – Першим зимовим походом Дієвої армії УНР.

Збройні сили – це один з основних елементів стабільного і впевненого розвитку Української держави, справжня гарантія державного суверенітету. Тому у цей день ми вшановуємо всіх, хто причетний до високого і почесного звання військовослужбовця, хто обрав для себе нелегку, але достойну професію – захищати Україну, її суверенітет і незалежність.

Історія свята

Національні збройні сили почали формуватися ще на початку 20-го століття.

Першим таким військовим утворенням можна вважати Українських січових стрільців, що згодом навіть стали героями народних пісень.

І хоч стрільці воювали у складі австрійської армії, вони були першим власне українським збройним формуванням. Українські січові стрільці протистояли Російській імперії в Першій світовій війні та мали національну символіку, власну форму одягу, окрему систему відзнак. Офіційною мовою у війську була українська.

Декількома роками пізніше у щойно створеної молодої Української Народної Республіки було багато зовнішніх ворогів. Тож у 1917 році з воїнів-українців, які раніше служили в протидіючих арміях — російській та австро-угорській, а також з добровольців було сформована армія Української Народної Республіки. Навесні 1918 року їй вдалося витіснити більшовицькі війська з рідної землі.

На жаль, Українська Народна Республіка існувала недовго. В результаті державного перевороту 1918 року країна перебувала під німецькою владою. Українське військо було скорочене, у значній частині роззброєне та деморалізоване.

Під час Другої світової війни знову з’явилася надія на відновлення незалежності України. З’явилася Українська Повстанська Армія, але вона проіснувала недовго — була знищена владою СРСР після війни.

Після здобуття незалежності в 1991 році українське військо переживало численні скорочення озброєння та кадрового складу, а міністрами оборони незалежної України нерідко призначалися люди з російським громадянством. У результаті наша армія не розвивалася, а занепадала.

Початком нового відродження українських збройних сил став 2014 рік, коли з’явилася нагальна потреба протистояти російській агресії. Довелося прискореними темпами і відновлювати кількісний склад війська, і насичувати його сучасними видами зброї.

Велику допомогу в цей період держава отримала від волонтерських організацій. Наша армія змогла відновитися на достатньому рівні та відстояти свободу рідної землі.

Зараз перед українськими військовиками чимало викликів — від протидії агресії рф до реформування відповідно до стандартів НАТО.

До складу української армії входять всі роди військ, які представлені Повітряними і Військово-морськими силами України, а також Сухопутними військами. У структуру Сухопутних військ входить армійська авіація і аеромобільні війська, механізовані і танкові війська, ракетні війська і артилерія, високомобільні десантні війська і Війська протиповітряної оборони. У структуру Повітряних сил включені винищувальна і штурмова авіація, розвідувальна, транспортна і бомбардувальна авіація, зенітно-ракетні та радіотехнічні війська.

Доблесть і честь солдатів і офіцерів - в цьому справжня сила будь-якої армії та українські військовослужбовці зберегли все це і примножили. Український воїн - надійний захисник, відданий патріот і людина, для якої честь, свобода і незалежність далеко не порожній звук.

Зі святом!

Міжнародний день волонтера

 

 

 

У понеділок, 5 грудня, в Україні відзначають Міжнародний день волонтера.
Волонтер у перекладі з англійської мови означає добровільний помічник. Це люди, які безоплатно працюють скрізь, де потрібна їхня допомога: у дитячих будинках, притулках, школах-інтернатах, будинках престарілих і на війні. Це не робота, а покликання.
Офіційна назва Дня волонтера – Міжнародний день добровольців в ім’я економічного і соціального розвитку. Генеральна Асамблея ООН у 1985 році на 40-й сесії у спеціальній резолюції запропонувала урядам відзначати 5 грудня як “Міжнародний день волонтерів в ім’я економічного і соціального розвитку” (резолюція № A/RES/47/3), закликавши їх здійснювати заходи для спонукання людей у всіх сферах діяльності пропонувати свої послуги як волонтерів.
День волонтера - дуже важливе свято для України цього року під час війни.

В Україні волонтерський рух зародився у 90-их роках, а розцвів у 2014 році під час початку війни з Росією. Це свято особливо важливе для України у 2022 році. Саме волонтери допомагають українським військовим, збирають для них ліки, обладнання та амуніцію, постачають на фронт їжу та буржуйки. Без волонтерської праці армії було б набагато важче. Довгих 8 років вони віддають фронту свої здоров’я, статки, час, а подекуди й життя.

 

Український Сократ

Цього року в Україні на державному рівні святкують 300-річчя від дня народження філософа, педагога, письменника Григорія Савича Сковороди.

Напередодні цієї знаменної дати запрошуємо тебе ознайомитися з віртуальною книжковою виставкою, що присвячена Г. Сковороді. У народі його називають «українським Сократом». Ти дізнаєшся про цікаві та маловідомі факти з життя філософа, ознайомишся з книгами про нього, усвідомиш його афоризми, розгадаєш кросворд…

Великі Українці - Григорій Сковорода (2008)