Нації вмирають не від інфаркту.
Спочатку їм відбирає мову.
Ліна Костенко
Cьогодні весь світ відзначає
Міжнародний день рідної мови – світле свято, яке гуртує нації!
Міжнародний день рідної мови започаткували у листопаді 1999 року на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності. Однак початок цьому святу дали трагічні події. 21 лютого 1952 року у Бангладеш (Східний Пакистан) влада жорстоко придушила мітингувальників, які протестували проти заборони на використання в країні своєї рідної – бенгальської мови. З 1971 року, після проголошення незалежності Бангладеш, цей день відзначають в країні як день мучеників, які загинули за рідну мову. За пропозицією цієї країни ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови.
За даними цієї організації, сьогодні у світі існує близько 6 тисяч мов, 43% з них знаходяться під загрозою зникнення. Зокрема, лише в Європі під загрозою перебувають 30 мов, 13 із яких – на межі зникнення.
Саме тому ЮНЕСКО прагне підтримувати мову як ознаку культурної приналежності особи. Окрім того, організація вважає, що вивчення іноземних мов та багатомовність є ключами до взаєморозуміння та взаємоповаги.
Щорічне відзначення цього дня використовується для скерування уваги на меншини з менш, аніж 10 тисяч осіб, які активно розмовляють рідною мовою. Часто ці мови не передаються наступному поколінню і потрапляють у забуття. Це свято не лише нагадує про культурне розмаїття і багатомовність світу, а й
про право кожного розмовляти рідною мовою у своїй країні.
Як відомо, мова є ідентифікатором народу і людської пам’яті.З діда-прадіда українська мова змушена була тяжко й затято виборювати
своє право на існування – і за часів царату, і часів комуністичного
терору, і тепер, за часів тоталітарного путінського режиму. Так склалося
історично, що північний сусід України – Росія завжди прагнула загарбати
не лише Україну як частину Європи і як суверенну державу, а й знищити
її мову.
Ми, українці, – європейська нація, яка відбулася попри всі негаразди, що розвивається й далі, а разом із нею – квітує і наша українська мова – мелодійна, гнучка, та, що залишає світлий слід і в душі, і в пам’яті не лише українця, а й чужоземця!
Мова – це не лише душа народу, а і його потужна зброя. Бо там, де вмирає мова, – умирає й нація. Народ, який послуговується чужою мовою, знищує своє коріння і ніколи не матиме буйної розлогої крони, тому що мова – як дерево, яке треба плекати, бо лише тоді воно буде родючим і подарує плоди.
Мова – це код нації, код, який наш народ передає з покоління в покоління, код, який і намагалися, і намагаються знищити наші вороги – голодоморами, гулагами, війнами, проте цей код – незнищенний! І ми всі доводимо це щодня!
І нехай цей код буде вічним, і нехай наша українська мова буде долучена до великої європейської родини, і нехай минуться всі негаразди, бо з нами велика суверенна Україна і Господь!
Цікаві факти про українську мову
від волонтерського руху "Мова — ДНК нації".
- Сучасна українська мова має близько 256 тисяч слів.
- За
лексичним запасом найближчою до української мови є білоруська — 84%
спільної лексики. Далі йдуть польська і сербська (70% і 68% відповідно),
потім — російська (62%). "До речі, якщо порівнювати фонетику й
граматику, то українська має від 22 до 29 спільних рис з білоруською,
чеською, словацькою й польською мовами, а з російською тільки 11", —
кажуть експерти.
- В українській мові, на відміну від решти східнослов'янських мов, іменник має 7 відмінків, один з яких — кличний.
- У
448 році візантійський історик Пріск Панійський під час перебування в
таборі гунського володаря Аттіли на території сучасної України, записав
слова "мед" і "страва". Це була перша згадка українських слів.
- Українську
мову в різні історичні періоди називали по-різному: про́ста, руська,
русинська, козацька тощо. Історично найуживанішою назвою української до
середини XIX століття була назва "руська мова".
- В українській мові найбільша кількість слів починається на літеру "П".
- Найменш уживаною літерою українського алфавіту є літера "Ф".
- Українська
мова багата на синоніми. Наприклад, слово "горизонт" має 12 синонімів:
обрій, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд,
виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид.
- Назви всіх дитинчат тварин є іменниками середнього роду: теля, котеня, жабеня.
- Українська мова має велику кількість зменшувальних форм. Навіть слово "вороги" може звучати як"вороженьки".
Поезія сьогодення
Світлана Дубницька
Людина повільно вмирає,
Як рідної мови не знає,
Не знає, як квіточка зветься,
Що гарно листочками в'ється.
Не знає джерельця у лісі,
Чи пташку маленьку у стрісі,
Ні роду не може назвати,
Не може, крильми обіймати..
Бо мова, це наша молитва!
Потужна із ворогом битва!
Це код вишиванки на тіло
Щоб жити людина хотіла!
Як рідної мови не знаєш,
То ,справді,повільно вмираєш,
Замовкла пташинка в садочку,
Не чути водички в стумочку,
Навіщо тоді батьківщина?
У лузі розкішна калина?
Пшениця у полі,колоссям?
Чи той соловей стоголоссям?
Не треба чужого,шукати...
А треба,свою поважати!
Ви ж знайдете розкіш,у світі
Та мови,не знайдете,діти!
Не треба цуратися свого,
Бо мова,від Господа Бога,
І хто про своє забуває,
Той в світі , повільно,вмирає.....
Гостею в домі своєму була,
Пройшла страждання і гоніння,
Але боролась і жила
Із покоління в покоління
Мільйони дочок і синів
За неї голови поклали,
Але вогонь її горів,
Вона ніколи не змовкала.
Й щоб не скитатись по світах,
А мати націю здорову,
Слід боронить на всіх фронтах
Нашу квітучу РІДНУ МОВУ!
Ніна Арендар
Я сьогодні з вітром розмовляла,
Смакувала розмаїття слів.
Мелодійно вигуки звучали -
Новотвори... Радість відкриттів.
З потічками довго гомоніла.
І лились, як джерело, слова.
Мовою дитинства лебеділа,
Лопотіла крилами весна.
Все життя до чистої криниці
Поспішай: хоч декілька ковтків...
Скільки б не пили, та не напитись
Рідних, спраглих українських слів.
Марія Дяченко
На рідній - щебечуть пташки навесні,
Дзюрчать потічки і шепочуть діброви...
У кожної мови є нотки свої -
Найкраща ж мелодія рідної мови.
На рідній - добру нас навчали батьки
І казку старенька читала бабуся,
Хоч швидко минають у вічність роки,
До неї душею і серцем горнуся.
На рідній - живу і люблю!
На рідній - пісні я співаю!
Я мовою рідною Богу молюсь!
Хай квітне і з вуст не зникає!
Дуже люблю рідну батьківську мову —
Теплу, барвисту, м'яку і чудову!
Це ніжність і сила першого слова,
Бабусина казка... і колискова.
Це море любові, це мудрість віків,
Духовна скарбниця й пісні матерів.
Приємна мені, безцінна, єдина,
Мова дитинства мого солов'їна.
Це мова предків моїх і прадідів,
Це стоголосся всіх лісів і степів,
Це звук джерела і наспіви води...
Співучішої нам ніде не знайти.
Доля мови моєї дуже сумна,
Не раз лихоліття борола вона.
Мова моя — це найдорожче добро,
Вона сіє скрізь благодатне зерно.
Я рідною мовою пишу вірші,
Вона дивовижна й приємна душі.
Вона — культури і родини струна.
Без рідної мови народу нема.
Любім свою мову, плекаймо її,
Мовою рідною співаймо пісні.
Вона — духовні і глибинні пласти.
Дбаймо про мову, їй цвісти і цвісти!
Моя мова.
Галина Кухаришин
Ти в моїй крові. Ти в моїх жилах.
Ти в моїм серці. Ти даєш сили,
я з молоком материнським ввібрала
і колискову, що мати співала,
нині співаю уже своїм дітям
найчарівнішою мовою в світі.
І не кажіть, що не має різниці,
пити з баюри, а чи із криниці…
Так мелодійно наш говір лунає.
Далеко в світі своїх впізнаєм.
Ти галичанин, я із поділля,
ми не дозволим чинити насилля.
Ми не дозволимо рот нам закрити,
українською будем говорити.
Галасувати і закликати
не відрікатись і не продати,
рідної мови, рідного слова.
Бо для держави – то є основа.
Хай не базікають, зайди прокляті,
«..яка різниця», бо в нашій хаті
є свій господар і господиня.
Я вам балакаю впевнено нині,
що: - Україна то моя доля!
- Тут моя правда, тут моя воля!
І не шепчіться мені за спиною.
Не заплюєте ви правду слиною.
Ти в Україні живеш, маєш знати,
українською пора розмовляти!!!
21.02.2022р.
ПЛЕКАЙМО МОВУ
Тамила Панасюк Як виблискують на сонці роси світанкові…
Так чарує своїм словом зміст на рідній мові…
Над колискою матуся дитині співала…
Українську з материнським молоком плекала…
Спи, дитино, спи синочку, спи моє серденько…
Опустилась нічка темна, засинай тихенько…
Я молитись буду Богу і Ангелам тихо…
Хай минають моє дитя всякі біди й лихо…
Українською співала мати своїй доні…
Молилася, вклонялася низенько іконі…
Тато пісню виспівував про той «Туман яром»
Й про « Не світи місяченьку, а ховайсь за хмари»
А бабусенька - лебідка зі своїм внучатком…
Все лишала, і водилась мов квочка з курчатком…
І у поле, і до річки, у гай і лісочок…
Вела в казку українську про «Кізку й місточок»
А дідусь всміхався тихо, підкрутивши вуса…
І тішився що в онучки гарна коса руса..
А в онука – козаченька міцні й дужі руки…
Дай Вам Боже щастя й долі, дорогі онуки…
Мово рідна, Мово щира, Мово материнська…
Найрідніша, наймиліша - Мово, українська…
Твої слова- кращі ліки на стомлену душу,
Твої пісні наче чари про дівчину - ружу…
Гіркий лемент вкраїнською про долю вдовину…
Честь і гідність…-Доля й воля в рідну Україну…
«Нехай згинуть воріженьки, як роса на сонці»
То ж плекаймо рідну мову у своїй сторонці…
