День соборності України

                                                                 Україно, нездоланна вища Мати

Володимира, Богдана і Тараса.

Бог тобі призначив жити, не вмирати,

Бути світові як захист і окраса.

В. Переяславець

 

22 січня, Україна відзначає одну з найважливіших віх історії власної державності. Рівно сто років тому було проголошено Акт Злуки між Українською Народною Республікою та Західноукраїнською народною республікою. Українці, які протягом століть жили у двох ворогуючих імперіях, нарешті об'єдналися в одній українській держа

Незалежність Української Народної Республіки була проголошена IV Універсалом Української Центральної Ради 22 січня 1918 року. Західноукраїнська Народна Республіка постала 1 листопада 1918 року. З того ж моменту почались переговори про об'єднання України між емісарами ЗУНР та урядом гетьмана Павла Скоропадського. Однак після антигетьманського перевороту, до влади прийшла Директорія УНР, яка й ухвалила  Акт Злуки з 

ЗУНР.

Цей документ був не просто документом, що засвідчив об'єднання двох республік в одну. Цим документом нарешті український народ зміг об'єднатись в межах однієї національної держави. Століттями українці жили в Австро-Угорській та Російській імперіях, воювали одне проти одного у Першій світовій війні. І ось наступив той самий момент, який проголосив соборність української держави, а від так і української нації.

До Дня Соборності України в читальній залі шкільної бібліотеки підготовано книжкову виставку під назвою «Соборна мати Україна-одна на всіх,як оберіг».Книжкова виставка привертає увагу відвідувачів бібліотеки та пропонує замислитись над історією нашої країни, сьогоденням та майбутнім українського народу. Матеріали, представлені на виставці, акцентують увагу на історичних фактах, що передували злуці, на об’єднавчому русі, який наприкінці 1918- початку 1919 року охопив майже всю Україну.

Слово «соборність» включає в себе єдність і згуртованість. У ньому ми чуємо слово «собор». Собор душі є у кожного із нас. Берегти його - означає слідкувати за своїми думками, діями, вчинками. Одним із головних завдань собору душі є знати і пам’ятати свою історію. Тож вивчаймо власну історію і цінуймо цілість землі рідної і народу!

На допомогу 5-класникам

 Лялечка і Мацько.Галина Пагутяк

РОЗДІЛ І,
з якого випливає, що краще мати велосипед, ніж іграшкову автомашину, сховану на дні маминої валізки

Після короткої червневої зливи садок ніяк не міг заспокоїтись. Поміж яблунями вела стежка до хати, і на неї з тремтливих гілок безупинно скочувались холодні дощові краплі. Десь втомлено цвірінькнула пташка. Сонце виглянуло з-за хмар, і від його променів засяяла яскраво помальована в помаранчевий колір стіна. Якраз в цей час, полохаючи качок, що радо мокли в калюжі, по вулиці проїхала легкова автомашина. Зупинилась, ляснули дверцята. Спершу з’явилась молода жінка в білому костюмі. В одній руці вона тримала валізку, а другою вела хлопчика років п’яти Вони ступили на стежку і одразу зіщулились від холодних дотиків краплин, що їх струшувало листя.
Та ось на поріг вийшла старша віком жінка і радісно побігла їм назустріч.
— А я вже виглядаю! А я вже чекаю!
— Олежку, що треба сказати бабці?
— Добрий день!
Бабця кинулась його обнімати:
— Гарнесенький ти мій!
В хаті мама поставила валізку і втомлено сіла.
— Боже, як тут тихо... Уявляєш, мамо, довелося таксисту платити і за зворотну дорогу! Якби не Олег, я б нізащо не зв’язувалася з тими здирниками. Але для мене головне, аби дитині було добре.
Вона простягнула руку, щоб погладити сина по голівці, але той, сміючись, ухилився.

Читати  повний текст твору

Збройні сили України відзначають своє 30-річчя

Низький уклін тобі, солдате!

За мир, за спокій, за життя,

За самовіддану посвяту

Заради завтра-майбуття.

Далеко від сім'ї, від дому, 

Усе життя наперекіс,

Безсонні ночі, перевтома, 

Найкращі роки під укіс. 

Тобі завдячуємо щиро, 

Бо Україну нам зберіг. 

Вертайся швидше, тільки з миром, 

Ти наша гордість, оберіг! 

Ти самовіддано вартуєш,

В дозорі пильно  день і ніч.

                                                                       Нехай сьогодні світ почує

                                                                      До миру і братання клич!

                                                                                                 Олеся Жданюк

День Збройних Сил України заснований постановою Верховної Ради в 1993 році. Це національне свято відзначається щорічно 6 грудня – в день ухвалення в 1991 році закону України "Про Збройні Сили України".

 Збройні сили України — це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального вод України.

Верховним ГоловнокомандувачемЗбройних Сил України є Президент України. Безпосереднє керівництво Збройними силами України в мирний та воєнний час здійснює Головнокомандувач Збройних Сил України.

Міністерство оборони України, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні сили України, бере участь у реалізації державної політики з питань оборони і військового будівництва, координує діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування з підготовки держави до оборони, аналізує воєнно-політичну обстановку, визначає рівень воєнної загрози національній безпеці України, забезпечує функціонування Збройних сил і їх готовність до виконання покладених на них функцій і завдань тощо.

Сьогодні - День народження Збройних Сил незалежної України. Наші янголи-охоронці - єдина державна інституція, якій українці довіряють найбільше і на кого найбільше сподіваються. Наше ставлення до війська радикально змінив початок війни у 2014 році. А разом із цим - змінилася і сама армія.

Армія – це базис незалежності України, наріжний камінь існування нашої держави. Історія переконливо доводить, що країна, яка не має боєздатної армії – приречена. Тому для нашої держави могутня армія, яка готова до відсічі будь-яких спроб агресора, – це головна умова існування.

Збройні Сили України – основа свободи, незалежності та процвітання України!

Слава Україні

 

 

«Незалежні»: портрети українських військових із передової (фотогалерея)

 

1. Антон, 23 роки. На прифронтовій позиції на зруйнованій фермі поблизу міста Мар’їнка Донецької області, 13 серпня 2019 року. Антон народився у Старобільську Луганської області. У 2014 році багато його друзів пішли на війну за «Новоросію» і погрожували йому та його родині, бо він не підтримав сепаратистський «референдум». Антон несе службу понад три роки і втратив на війні своїх кількох друзів, які воювали за Україну.

Далі - за посиланням

Сьогодні, 00:00 glavcom.ua
Фейсбук
Твіттер
Телеграм
Фліпбоард
Viber
Email
Надрукувати
Коментарі
Розсилка

День Збройних сил України в Україні відзнаючать щорічно 6 грудня - 6 грудня: яке сьогодні свято, традиції та заборони
День Збройних сил України в Україні відзнаючать щорічно 6 грудня
фото з відкритих джерел

Цього дня згадують полеглих воїнів і ворожать на тих, які пішли на війну чи служать в армії

6 грудня 2020 року в Україні відзначають День Збройних Сил. Також Православна Церква вшановує пам'ять святителя Митрофана Воронезького. У народі свято називають Митрофанів день.
День Збройних Сил України

День Збройних Сил України заснований постановою Верховної Ради в 1993 році. Це національне свято відзначається щорічно 6 грудня – в день ухвалення в 1991 році закону України «Про Збройні Сили України«. Повний текст читайте тут: https://glavcom.ua/country/society/6-grudnya-yake-sogodni-svyato-tradiciji-ta-zaboroni-804274.html

На допомогу 3-класникам

  «Вісім днів із життя Бурундука» Іван Андрусяк

 

Повість Івана Андрусяка з ілюстраціями Ганни Осадко «Вісім днів із життя Бурундука» — один із найуславленіших у сучасній українській літературі творів для молодших підлітків. 2013 року вона увійшла до престижного каталогу найкращих дитячих книжок світу «White Ravens» («Білі круки»).

РОЗДІЛ ПЕРШИЙ,

у якому забити гол виявляється не так просто, як здавалося

 Усе, що я тобі розкажу, хай буде нашою таємницею. І ти пообіцяй – ні, тут же, одразу мені пообіцяй, що це залишиться між нами і що ти не будеш дуже сміятися!

А взагалі, смійся собі, на здоров’я, скільки завгодно, – я, правду кажучи, й сам ледве стримуюся, щоб не розреготатись, – але не насміхайся! Ну, бо кому приємно, коли з нього насміхаються? У нашому класі таких нема. Гадаю, що й у цілій школі жодного не знайдеш.

Ото й мені неприємно… Та іноді, бува, насміхаються.

Правду кажучи, не те щоб іноді – а таки частенько. Три рази на тиждень. Як тільки фізкультура, так і починається: Бурундук се, Бурундук те… А який я їм Бурундук?! Я Бондарук! Івась Бондарук! От!

Івась – це щоб із татом не плутали. Тато в мене Іван Бондарук, а я – Івась. Зручно, еге ж? І красиво!

А вони – Бурундук…

Ну, та чого гріха таїти – я таки трохи товстенький. Щокастий, як каже мама. Але тато в мене теж щокастий – і що ж? Його ніхто на роботі Бурундуком не називає, всі поважно так – Іван Іванович. А мене…

Та ні, не треба мене Івасем Івановичем називати! Рано ще. Дай-но школу закінчити, університет – і тоді вже хай буде. А поки що Івась, та й годі.

Домовились? Ну, то гаразд.

Читати онлайн повість Івана Андрусяка «Вісім днів із життя бурундука»

Всесвітній день боротьби зі СНІДом

1 грудня 2021року – Всесвітній день боротьби зі СНІДом

 

Всесвітній день боротьби зі СНІДом відзначається щороку 1 грудня відповідно до рішення Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) та рішення Генеральної Асамблеї ООН, прийнятими 1988 року. З того часу минуло більше 30 років, але проблема боротьби з поширенням ВІЛ інфекції/СНІДу залишається досить актуальною для багатьох країн світу.
Метою Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом є підвищення обізнаності населення про ВІЛ-інфекцію/СНІД і демонстрація міжнародної солідарності перед загрозою пандемії. Всесвітній день боротьби зі СНІДом – це ще одна можливість дізнатися про факти щодо поширеності ВІЛ-інфекції і втілити знання у практику.
За оцінками програми Організації Об’єднаних Націй з ВІЛ-інфекції/СНІД (ЮНЕЙДС) з початку епідемії ВІЛ-інфекції у світі інфікувалося вірусом імунодефіциту (ВІЛ) приблизно 78 [63~89] млн. людей. Померло від захворювань, зумовлених СНІДом, більше 35 млн. осіб
У 26 країнах світу СНІД залишається у п’ятірці причин передчасної смертності (до 65 років, за критерієм ВООЗ) та непрацездатності.
За оцінками ВООЗ та ЮНЕЙДС, Україна залишається регіоном з високим рівнем поширення ВІЛ-інфекції серед країн Східної Європи та Центральної Азії.
За даними Державної установи «Центр громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я України» Україна сьогодні посідає одне з перших місць серед країн європейського регіону за кількістю ВІЛ-позитивних осіб. Найбільш ураженими ВІЛ-інфекцією регіонами є Дніпропетровська, Одеська, Миколаївська, Херсонська, Київська, Чернігівська область, а також місто Київ.
За період 1987–2019 роки в країні зафіксовано 49 751 випадків смерті від захворювань, зумовлених СНІДом.
В Україні відбувається низка важливих заходів, які сприяють протидії поширенню хвороби, а саме:
впровадження масштабних серед країн Східної Європи та Центральної Азії профілактичних програм для груп ризику;
закупка препаратів для антиретровірусної терапії ;
впровадження підходу “test and treat,” коли абсолютно усі пацієнти, у яких виявлено ВІЛ-інфекцію, одразу будуть в змозі отримувати життєво необхідне лікування — антиретровірусну терапію;
зміна алгоритмів тестування, коли широко використовуються швидкі тести на ВІЛ у роботі медичних фахівців первинної ланки. Лікар первинної допомоги допомагатиме визначитися щодо необхідності тестування для тих пацієнтів, які дійсно цього потребують;
реалізація програми замісної підтримувальної терапії за державні кошти. До речі, досвід України є унікальним — ми є єдиною країною в регіоні, яка впроваджує таку програму за державні кошти.
Уряд України підтримав ініціативу міжнародної громадськості і спільну ініціативу ЮНЕЙДС та ЮНІСЕФ по проведенню Всеукраїнської інформаційної кампанії «Не дай СНІДу Шанс». З вересня 2016 року почалась перша хвиля цієї інноваційної кампанії під гаслом «Вірю – Не вірю». Ця інформаційна кампанія вже четвертий рік поспіль є результатом успішного партнерства та співпраці між урядом України та міжнародними організаціями – Об’єднаної програми ООН з ВІЛ/СНІД (UNAIDS) та компанії Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH, що діє за дорученням уряду Німеччини.

Голодомор - помста за свободу

Визнання Голодомору геноцидом українського народу подекуди в світі розпочалося ще до того, як у самій Україні в 2006 році був ухвалений відповідний закон.Голодомор –  акт геноциду українського народу, здійснений керівництвом ВКП(б) та урядом СРСР у 1932–1933 роках шляхом організації штучного масового голоду, що спричинив загибель мільйонів українців на території Української СРР та Кубані. Через насильницьке вилучення продовольства, блокаду сіл та цілих районів, заборону виїзду за межі охопленої голодом України, згортання сільської торгівлі, репресії щодо незгодних тоталітарна система створила для українців життєві умови, розраховані на їхнє фізичне знищення. Визнання Голодомору 1932–1933 років геноцидом українського народу законодавчо закріплене законом України “Про Голодомор 1932-1933 років в Україні”, ухваленим Верховною Радою 28 листопада 2006 року. Постановою Апеляційного суду Києва від 13 січня 2010 р. Й.Сталіна, В.Молотова, Л.Кагановича, П.Постишева, С.Косіора, В.Чубаря, М.Хатаєвича визнано винними в організації Голодомору

У бібліотеці до Дня пам'яті жертв голодоморів оформлена виставка: «Україна памʼятає,світ визнає», де кожен бажаючий зможе ознайомитися з літературою про Голодомор – геноцид нашого народу: це документи, свідчення очевидців, а також «Національна книга пам'яті жертв голодомору», «Лиха коса голодомору: 1932-1933 роки» та інші. Юні читачі також змогли ознайомитися з документальними свідченнями про події тих років.

Під час години пам'яті «Скорботна свічка пам'яті не згасне» у 9- в кл.(кл.кер. Бугаєнко Л.І.) бібліотекар ознайомила підлітків із   матеріалами  тематичної  викладки .

«Питання життя і смерті – зібрати хліб з України»: УІНП презентував історичний ролик до 100-річчя масового голоду 1921-23 років.

 "Як говорити з дітьми про Голодомор": УІНП провів експертне обговорення про вивчення геноциду в освітніх закладах

Вільні творити майбутнє

21 листопада ми відзначаємо День Гідності і Свободи. Цей день було започатковано у 2014 році з нагоди початку двох революцій, які відбулися в Україні у ХХІ столітті: Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013 року. Цього дня українці віддають шану патріотизму й мужності громадян, які стали учасниками цих подій, піднялися на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору.

Пам'ятну дату ввели, щоб донести до сучасних і майбутніх поколінь об'єктивну інформацію про доленосні події в Україні початку ХХІ століття, а також для вшанування патріотизму і мужності громадян, які стали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини, національних інтересів України та її європейського вибору.

Події останніх років ставлять перед бібліотеками завдання активізації патріотичного виховання підростаючого покоління. Готуючись до відзначення Дня Гідності та Свободи, в бібліотеці була підготовлена тематична виставка "Вільні творити майбутнє".Для учнів 6-Акл.проведено урок патріотизму " Україна – це територія Гідності і Свободи",під час якого учні ознайомилися з подіями  які відбувалися в країні і на Майдані Незалежності у 2013-2014 роках,відчули гордість за наших співвітчизників, які понад усе цінують свободу і гідність та продовжують боронити незалежність України від зовнішньої агресії.

Поезія Гідності.

 Олег Короташ

 

Спецпроєкт телеканалу UA:Перший, серія міжпрограмних роликів до Дня пам’яті Героїв Небесної сотні, в яких українські поети (Мирослав Лаюк, Дмитро Лазуткін, Ірина Цілик, Павло Коробчук, Олег Короташ, Сергій Пантюк) читають власні вірші, присвячені подіям, що сталися на Майдані у 2014 році. 

                           

Більшість з них брали безпосередню участь у Євромайдані, хтось спостерігав зі сторони, але кожен має свою власну історію, яка пов’язана з тогочасними подіями. У цих віршах — лише емоції, сконцентровані у поетичних творах. 

            

Рекомендую прочитати

"Небесна сотня. Антологія майданівських віршів" (2014)

До антології "Небесна сотня", впорядкованої Лесею Воронюк, ввійшли вірші понад двохсот сучасних українських письменників (Дмитро Павличко, Іздрик, Олександр Ірванець та інші) і непрофесійних авторів про революційну боротьбу українців протягом листопада 2013 — лютого 2014 років проти тиранічної влади. Утім, видавничий коментар поправляє, що "не так проти влади, як за своє майбутнє" і свободу власної держави.

Також видавництво "Букрек" зазначає, що "ця антологія є першою й відразу ж вдалою спробою зібрати, упорядкувати та зберегти майданівські вірші, написані українською, російською і білоруською мовами. Літературну та історичну цінність цієї книги без перебільшення можна прирівняти до антології Юрія Лавриненка "Розстріляне відродження", адже якби у 30-ті роки минулого століття доробки українських сподвижників-письменників не були зібрані в один збірник, існувала величезна загроза того, що більшість творів були б втрачені. Безперечно, антологія "Небесна сотня" претендує на високе звання "народна книга".

Марсі Шор "Українська ніч. Історія революції зблизька"

 

Це — дослідження подій Революції гідності американської професорки Марсі Шор, яка викладає в Єльському університеті та спеціалізується на новітній історії Сходу. Книжка складається з двох частин: "Майдан. Революція" та "Війна на сході України". Оповідь подій чимось нагадує кінематограф з нелінійним монтажем. Замість сухої розповіді Марсі Шор зосереджується на персональних історіях активістів і бійців, розгортає їх у власних інтерпретаціях. Тут є і письменник Тарас Прохасько із сином Маркіяном, Святослав Вакарчук, Сергій Жадан та багато інших. Є багато розповідей "простих людей", які долучились до революції, волонтерства, поїхали на війну — вони не обирали стати героями, а просто йшли за покликом серця. Загалом книжка фіксує важливі зміни всередині людей: як вони поводяться та що ними керує у найкритичніші моменти, як змінилось їхнє відчуття часу та сприйняття суспільства в цілому.

"Maidan — Portraits from the Black Square" / "Майдан — портрети з Чорного квадрату"

 

Книга про Майдан лондонської фотохудожниці Анастасії Тейлон-Лінд. На барикадах Грушевського вона створила імпровізовану студію та знімала учасників Революції гідності. У коментарі The New York Times Анастасія розповідала, що приїхавши до Києва 1 лютого 2014 року, побачила як антиурядові демонстранти були фактично заблоковані в центрі міста та змушені жити в умовах облоги. Тисячі людей готувались до бою і наелектризована атмосфера сприяла тому, щоб її документувати. Але фотографка вирішила зосередитись саме на обличчях тих людей, які цю революцію творили, та створити такі умови, аби їм було комфортно зніматись і розповідати про себе.

#EUROMAIDAN — HistoryInTheMaking

 

Мабуть, найпопулярніша книжка про Євромайдан. Ця хроніка вийшла у 2014 році та є однією з перших, які дослідили феномен Майдану у вигляді фотоальбому. До збірки увійшли близько 200 світлин, де зафіксовано всі моменти революції від початку до кінця. Крім фото, в книзі є тексти відомого історика Ярослава Грицака, філософа Тараса Лютого й інших.

"Літопис самовидців: дев’ять місяців українського спротиву"

Колективний портрет "народження нації", упорядкований письменницею Оксаною Забужко, складається з хроніки соціальних мереж, інтернет-роликів, фрагментів новинних стрічок на сайтах. Словом, це документ українського "революційного інтернету" — важливого феномену тих подій. Адже вся країна спостерігала за героями не лише через телевізійний екран, а в основному через віконце свого браузера. Постійні онлайн-стріми, щосекундні оновлення стрічок, важливі для поширення дописи, інформація про допомогу — інтернет став певним соціальним клеєм для "нової нації". Книжка містить багато найпоширюваніших у той час дописів, які належать як відомим журналістам, письменникам та громадянським діячам, так і "звичайним користувачам соцмереж".

Христина Лукащук — Казка про Майдан 

 Як говорити з дітьми про найдраматичніші події в новітній історії України? Як пояснити так, щоб дитина не просто "зрозуміла", а й відчула? Адже наймолодші українці усе відчувають, бачать та сприймають — просто по-своєму. І зовсім замовчувати від них те, що сталося, було би злочином. Невеличка, але яскрава і глибока "Казка про Майдан" Христини Лукащук — тонка робота, яка за допомогою зрозумілих та глибинних архетипів, малюнків і казкової атмосфери вперше "говорить" з дітлахами про Євромайдан та дуже акуратно вводить їх у контекст подій.