Про знання, навчання, розум

    А

Знання - настільки дорогоцінна річ, що їх варто здобувати з будь-якого джерела. Абу-ль-Фарадж

Знання - це те, що найбільш істотно підносить одну людину над іншою. Дж. Аддісон

Розумна чи дурна людина - ясно після її висловлювань. М. Авреміт

Нічого не можна цілком дізнатися, нічому не можна цілком навчитися. Анаксагор

Можна привести коня до водопою, але не можна змусити його пити. Англійське прислів'я

Пізнання починається з подиву. Аристотель

Розумний женеться не за тим, що приємно, а за тим, що позбавляє від неприємностей. Аристотель

Усі люди від природи прагнуть до знань. Аристотель

Лише той вільний, хто самостійно мислить і не повторює чужих слів, значення яких він не розуміє. Б. Ауербах

        
        Б

Хто більше знає, той більше страждає. Чи не є древо науки - древом життя? Дж. Байрон

Біля дурня завжди знайдеться шахрай. О. Бальзак

Знання і могутність - це те саме. Ф. Бекон

Треба палко жадати знань не заради суперечок, не для зневаги інших, не заради користі, слави, влади та інших ницих цілей, а заради того, щоби бути корисним у житті. Ф. Бекон

Учень ніколи не перевершить свого вчителя, якщо бачитиме в ньому зразок, а не суперника. В. Бєлінський

Порожня голова не думає. П. Блонський

Справжнє знання полягає не в знайомстві з фактами, яке робить людину лише педантом, а у використанні фактів, яке робить її філософом. Г. Бокль

Найголовніше - навчити людину мислити. Б. Брехт

Наші знання суть зерна наших творінь. Г. Бюффон

        В

Той, хто питає, дурний упродовж п'яти хвилин, той, хто не питає, дурний усе життя. Б. Вербер

Найбільша розкіш - це насолода розуміння. Л. да Вінчі

Не слід боятися припуститися помилок; найбільша помилка майже всіх людей - позбавляти себе досвідченості. Л. Вовенарг

        Г

Не можна людині дати знання, можна їй тільки допомогти вдкрити ці знання. Г. Галілей

Знання деяких принципів легко компенсує незнання деяких фактів. К. Гельвецій

Розумний той, хто легко і швидко виправляє свої помилки. К. Гельвецій

Треба розум свій поглиблювати, а не розширювати і, подібно до фокусу запального скла, зібрати все тепло і промені в одній точці. К. Гельвецій

Широкість розуму вимірюється числом ідей і сполучень їх. К. Гельвецій

Багато знань не робить людину розумною. Геракліт

Перед великим розумом я схиляю голову, перед великим серцем я стаю на коліна. Гете

Хто шукає, змушений блукати. Гете

Навчаючи інших, теж навчаєшся. М. Гоголь

Розум є незрівнянно вища здатність, але вона здобувається не інакше, як перемогою над страстями. М. Гоголь

Доводити людині необхідність знання - це все одно, що переконувати її в корисності зору. М. Горький

Розум людський володіє трьома ключами, що відкривають все: цифрою, буквою, нотою. Знати, думати, мріяти. Все в цьому. В. Гюго

У людини є тільки один тиран - невігластво. В. Гюго

        Д

Аби вдосконалити розум, треба більше роздумувати, ніж завчати. Р. Декарт

Мало мати добрий розум, головне - добре його застосовувати. Р. Декарт

Не прагни знати все, щоб не стати у всьому невігласом. Демокріт

Ні мистецтво, ні мудрість не можуть бути досягнуті, якщо їм не навчатись. Демокріт

Суть справи не в повноті знання, а в повноті розуміння. Демокріт

Мистецтво бути мудрим полягає в умінні розпізнавати те, на що не варто звертати увагу. В. Джеймс

Людина, що не знає нічого, може навчитися; справа тільки в тому, щоб запалити в ній бажання вчитися. Д. Дідро

Можна наповнити чим-небудь тіло ... але розум наповнити нічим не можна. Він повинен самостійно все охопити, засвоїти, переробити. А. Дістервег

Не в кількості знань полягає освіта, а в повному розумінні й майстерному застосуванні всього того, що знаєш. А. Дістервег

Розум людський має свої межі, тоді як дурість людська безмежна. О. Дюма

        Е

Хто в суперечці поступається, той розумніший. Еврипід

Найважливіше завдання цивілізації - навчити людину мислити. Т. Едісон

У своїй уяві я вільний малювати як художник. Уява важливіша за знання. Знання обмежене. Уява охоплює весь світ. М. Ейнштейн

Не судіть про здібності за легкістю засвоєння. Уcпішніше й далі йде той, хто невтомно долає себе і першкоди. Любов до пізнання - ось головне мірило. А. Екзюпері

Мудрий той, хто знає не багато, але потрібне. Есхіл

        І

У видатних умів є цілі, в інших - бажання. Ірвінг

        К

Мудрий може змінювати думку, дурень – ніколи. І. Кант

Неуцтво навколо нас, воно часто буває пихатим і вимагає до себе уваги. Воно навіть намагається інших навернути в свою віру. Неуцтво впевнене в собі, воно виголошує свою зверхність крізь вузькі щілини ротів наших політиків. А от знання — мінливе та крихке, вічно загрожене, охоплене сумнівами в собі, воно є, звісно, одним із останніх прихистків утопії. Ж. Кар’єр

Ніщо так не навчає, як усвідомлення своєї помилки. Т. Карлейль

Учитися ніколи не пізно. Квінтиліан

Розкажи - і я забуду, покажи - і я пізнаю, дай зробити самому - і я зрозумію. Китайське прислів'я

Не тікай від мудрості, матимеш підмогу, будеш прагнуть, то вона виведе в дорогу. М. Козачинський

Станеш ти благословен, мудрості набувши. М. Козачинський

Як без крил птахам бува годі полетіти, так і людям без наук також не зажити. М. Козачинський

Вершини знань сягають не всі, а ті, хто наближаються до неї. Я. Коменський

Мудрий не той, хто знає багато, а той, хто знає потрібне. П. Коельо

Мислити послідовно, судити переконливо, спростовувати неправильні висновки повинен уміти кожен: фізик і поет, тракторист і хімік. Е. Кольман

Багато чого не зробиш, поки не вивчишся. Але багато треба зробити, щоб вивчитись. Конфуцій

Навчання без роздумів - шкідливе, роздуми без навчання - небезпечні. Конфуцій

За природою люди близькі одне до одного, але в процесі навчання далеко відходять одне від одного. Конфуцій

Те, що неясно, слід з'ясувати. Те, що важко творити, слід робити з найбільшою наполегливістю. Конфуцій

Три шляхи ведуть до знання: шлях роздуму - це шлях найблагородніший, шлях наслідування - це шлях найлегший і шлях досвіду - це шлях найгіркіший. Конфуцій

Навчання - це зміна здивування розумінням. В. Кротов

Не можна, мабуть, інакше, як тільки горем та бідою довести людей до розуму. П. Куліш

        Л

Вічно вчитися, але - не вічно отримувати уроки. Г. Ландау

Хто має знання і робить вигляд незнаючого, той на висоті. Хто без знань робить вигляд знаючого, той хворий. Лао-цзи

Те, що ми знаємо, - обмежено, а те, що ми не знаємо, - нескінченно. П. Лаплас

Тільки той, хто робить, чомусь навчиться. Б. Лі

Вивчай усе не заради марнославства, а заради практичної користі. Г. Ліхтенберг

Намагайся бути не нижче від своєї епохи. Г. Ліхтенберг

Велике мистецтво навчитися багато чому - це братися спочатку за незначне. Д. Локк

Оскільки наш розум дуже вузький і настільки повільно знайомиться з речами та розбирається в нових істинах, що ніхто не здатний навіть у набагато більший термін, ніж відведений для нашого життя, пізнати всі істини, то розсудливість вимагає від нас, аби в пошуках знання ми зосереджували свої думки на основних та істотних питаннях, ретельно уникали дріб’язкових і не дозволяли собі відхилятися від нашої головної мети заради суто випадкових. Д. Локк

        М

Добре тому, хто навчився вчитися. Менандр

Знання без виховання - це меч у руках божевільного. Д. Менделєєв

Як приємно знати, що ти щось дізнався. Ж. Мольєр

Мозок, добре влаштований, вартує більше, ніж мозок добре наповнений. М. Монтень

Немає прагнення більш природнього, ніж прагнення до знання. М. Монтень

Якщо хочеш вилікуватися від невігластва, треба в ньому зізнатися. М. Монтень

Треба багато вчитися, щоб знати хоч трохи. Ш. Монтеск'є

Найважливіше – не те велике, до чого додумались інші, але те маленьке, до чого прийшов ти сам. Х. Муракамі

        Н

Аби розум - щастя буде. Народна мудрість

Вік живи - вік учись. Народна мудрість

Вчення - світ, а невчення - тьма. Народна мудрість

Вчитися ніколи не пізно. Народна мудрість

До булави треба голови. Народна мудрість

За одного вченого дають десять невчених. Народна мудрість

Золото без розуму - болото. Народна мудрість

Маєш голову, май же і розум. Народна мудрість

Мудрий ніхто не вродився, а навчився. Народна мудрість

На людей складайся, розуму ж тримайся. Народна мудрість

Не бажай синові багатства, а бажай розуму! Народна мудрість

Не звання дає знання, а навпаки. Народна мудрість

Не кажи - не вмію, а кажи - навчусь! Народна мудрість

Не пером пишуть, а умом. Народна мудрість

Око бачить далеко, а розум ще далі. Народна мудрість

Письменний бачить поночі більше, як неписьменний вдень. Народна мудрість

Розум за гроші не купиш. Народна мудрість

Розумного пошли - одне слово скажи, дурня пошли - три скажи та й сам за ним піди. Народна мудрість

Треба розумом надточити, де сила не візьме. Народна мудрість

Учись змолоду - пригодиться на старість. Народна мудрість

Хто людей питає, той і розум має. Народна мудрість

Хто розуму не має, тому й коваль не вкує. Народна мудрість

Хто хоче більше знати, треба менше спати. Народна мудрість

Чим розумний стидається, тим дурний величається. Народна мудрість

Чого навчився, того за плечима не носить. Народна мудрість       

        П

Велич людини в її здатності мислити. Б. Паскаль

Випадкові відкриття роблять тільки підготовлені розуми. Б. Паскаль

Чим людина розумніша і добріша, тим більше вона помічає добра в людях. Б. Паскаль

Відкриття приходять лише до тих, хто готовий до їх розуміння. Л. Пастер

Що користі в тім, що ти багато чого знав, раз ти не вмів застосовувати твої знання до твоїх потреб. Ф. Петрарка

В основі мудрості - завжди терпіння. Платон

Якщо люди кращими стають не від природи, то виходить, вони досягають цього шляхом навчання. Платон

Знання складається із дрібних крихт щоденного досвіду. Д. Писарєв

Думка більшості завжди хибна, бо більшість людей – ідіоти. Е. По

        Р

Розум людини сильніший за її кулаки. Ф. Рабле

Всі ми невігласи, тільки в різних областях. У. Роджерс

Знання – у дії. Е. Ротердамський

Знання мають слугувати творчим цілям людини. Мало накопичувати знання, слід поширювати їх якмога ширше та застосовувати їх у житті. М. Рубакін

Година роботи навчить більше, ніж день пояснень. Ж. Руссо

Чим менше люди знають, тим ширшими здаються їм їх знання. Ж. Руссо

        С

Учень, який вчиться без бажання - це птах без крил. Сааді

Хто навчався наук, але не використовував їх, схожий на того, хто орав, але не засівав. Сааді

Незнання - поганий засіб позбавитися біди. Сенека

Скільки б ти не жив, усе життя варто вчитися. Сенека

Існує лише одно добро - знання. Існує лише одне зло - невігластво. Сократ

Так, я мудріший за них, тому що я знаю, що нічого не знаю, а вони, нічого не знаючи, гадають, що все знають. Сократ

Більше думай, а тоді вирішуй. Спіши повільно! Г. Сковорода

Не той дурний, хто не знає, але той, хто знати не хоче. Г. Сковорода

Не зовнішня наша плоть, але наша думка - то головна людина. Г. Сковорода

Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не перестане вчитись. Г. Сковорода

Усі наші задуми, усі пошуки і плани перетворюється на прах, якщо немає в учня бажання навчатися. В. Сухомлинський

У вченні не можна зупинятися. Сюнь-цзи

        Т

Знання лише тоді знання, коли воно отримане зусиллям розуму, а не пам'яті. Л. Толстой

У ХХІ столітті неграмотні не ті, хто не вміє читати й писати, а ті, хто не може вчитися, а ще - забувати те, чого навчився, і перевчатися. Е. Тоффлер

        У

Те, що дійсно треба знати, не розтлумачить ніхто. О. Уайльд

Знання збираються по краплині, як вода в долині. Українське прислів’я

Знання робить життя прекрасним. Українське прислів'я

Поглиблювати свої знання можна лише тоді, коли дивишся безпосередньо в очі своєму незнанню. К. Ушинський

        Ф

Блаженство тіла полягає в здоров'ї, блаженство розуму – у знанні. Фалес

Кожен, хто перестає вчитися, старіє, - не важливо, в 20 або 80 років, - а будь-який інший, хто продовжує вчитися, залишається молодим. Найголовніше в житті - це зберегти мозок молодим. Г. Форд

Мислення – важка робота, це, ймовірно, причина того, що так мало по-справжньому мислячих людей. Г. Форд

Розумному досить одного слова. Франклін

Скільки мов ти знаєш, стільки разів ти людина... І. Франко

Допитливість створює вчених та поетів. А. Франс

Щоб перетравити знання, треба поглинати їх з апетитом. А. Франс

Якщо ви володієте знаннями, дайте іншим запалити від них свої світильники. Т. Фулпер

        Ц

Недостатньо оволодіти премудрістю, потрібно також уміти користуватися нею. Цицерон

        Ч

Головний урок історії полягає в тому, що людство необучаємо. В. Черчилль

Я завжди готовий вчитися, але мені не завжди подобається, коли мене вчать. В. Черчилль

Поблажливість - перша ознака розуму. Ф. Честерфілд

Розумна людина іноді поспішає, але нічого не робить поспіхом. Ф. Честерфілд

        Ш

Якщо хочете чогось навчитися - робіть це! Р. Шанк

...І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь. Т. Шевченко

Розум являє собою суму найкращих наших почуттів. П. Шеллі

Єдиний шлях, який веде до знань - це діяльність. Б. Шоу

 

    

120 років тому народився В.Підмогильний

Сьогодні, 2 лютого, відзначаємо 120-ту річницю з дня народження українського письменника та перекладача Валер'яна Підмогильного. 

Народився майбутній класик української літератури в небагатій селянській родині на Катеринославщині. Під час навчання в Катеринославському реальному училищі, Підмогильний видає перші пригодницькі твори під псевдонімом Лорд Лістер. 

В 1918 вступає до Катеринославського університету, на математичне відділення.У 1920 році, 19-річний Підмогильний видає першу збірку оповідань під назвою "Твори Ч. 1". Отримати вищу освіту письменник не зміг, через матеріальну скруту. 

Тому 1921 року, молодий літератор перебирається до Києва, де обіймає посаду бібліографа в Книжковій палаті. Згодом, тікаючи від Голоду 1921-1923 років, перебрався в селище Ворзель під Києвом. У Ворзелі Підмогильний влаштовується вчителем української мови та політпросвіти в місцеву трудову школу та одружується з акторкою Театру юного глядача Катрею Червінською.

У 1922 році Підмогильний перебирається з дружиною до Києва і з головою занурюється в літературне життя України. Вступив спершу до літературного товариства "Аспис" (Асоціація письменників) Підмогильний з групою однодумців досить швидко виокремив власне письменницьке об'єднання "Ланка", яке ставило собі на меті продовжити класичну українську літературу уже в сучасні художній формі. "Ланка" досить швидко трансформувалась в МАРС (Майстерня революційного слова). Це було товариство літераторів, які відкидали політичне пристосування та наголошували на необхідності домінування художньої форми у творах. 

До дня народження земляка

 1 лютого 1897 року у нашому селищі(тогочасне містечко Архангород Херсонської губернії), над річкою Синюхою народився Євген Маланюк, письменник, публіцист, культуролог, літературний критик.

«Є. Маланюк із найвидатнішого поета української еміграції
перетворився на класика української літератури ХХ ст., його
поезія – не лише крик зболеного серця, а ще і гарт, очисний
вогонь, через який проходить наш народ на нелегкому шляху
до своєї державності й духовності»
М. Ільницький

Ім'я Євгена Маланюка стало широко відомим лише на початку 90-х років минулого століття, через три десятиліття після його смерті. Довгий час творчий доробок цього самобутнього і талановитого поета був під забороною радянської пропаганди, яка причепила йому «ярлик» яскравого представника «українського націоналізму». Насправді ж він лише палко любив свою Батьківщину, за межами якої змушений був прожити більшу частину життя, і «сумно» жартував, що зазнав трьох еміграцій і двох інтернувань. Любов до рідної землі додавала наснаги творити, виливаючи її у динамічних поетичних рядках і публіцистичному слові.

Мій ярий крик, мій біль тужавий,
випалюючи ржу і гріх
Ввійде у складники держави,
Як криця й камінь слів моїх...

Ці рядки стосуються не лише всієї художньої спадщини Є. Маланюка, а й усього неспокійного життя цієї людини. Основні теми творчості – боротьба за національне і соціальне відродження України, за її державність; біль з приводу втрачених політичних здобутків 1917–1920 рр.
Народився Євген Маланюк 1 лютого (20 січня за старим стилем) 1897 року в селищі Архангород, яке розташувалося над річкою Синюхою Херсонської губернії (тепер смт Новоархангельськ Кіровоградської області). Батько Євгена, Филимон Васильович був із багатодітної сім’ї (у діда Василя і баби Євдокії було 22 дітей, з яких залишився лише один син Филимон), працював учителем, а згодом повіреним у містечковому суді, захоплювався просвітницькою діяльністю, був режисером аматорських театральних вистав, співав у церковному хорі, друкувався в часописах, виступав ініціатором відкриття гімназії. Євгенова мати Гликерія Яківна була донькою військового Стоянова, чорногорця з роду поселенців на землях Нової Сербії, заснованої ще за часів цариці Катерини ІІ. «В лінії батька, – згадував пізніше поет,– були чумаки, осілі запорожці, хоч засновники роду, найбільш правдоподібно, прийшли з Покуття...».Пізніше в «Уривку з поеми» поет писатиме:  

Внук кремезного чумака,
   Січовика блідий правнук, –
   Я закохавсь в гучних віках,
      Я волю полюбив державну...

У подальшому таке «інтернаціональне коріння» дало змогу поету тонко відчувати душі інших слов'янських народів, віднаходити однодумців по всьому світу: у Польщі, Чехії, Німеччині, Америці.
Навчався Є. Маланюк в Архангородській початковій школі. Як і його молодші брати, Онисим та Сергій, він відзначався блискучими знаннями. Але лише найстарший із синів – Євген – продовжив здобувати освіту в Єлисаветградському земському реальному училищі. Навчання в підготовчому класі хлопець завершив із відмінними результатами і згодом був звільнений від оплати, що полегшило життя малозабезпеченої сім’ї. Здібний учень стає стипендіатом Єлисаветградського земства. Восьмирічне перебування у стінах закладу (1906–1914), з яким у різні часи пов’язали свої долі відомі єлисаветградці Євген Чикаленко, Панас Саксаганський, Микола Садовський, Юрій Яновський, Гнат Юра та інші відомі краяни, значно розширило світогляд Маланюка, пробудило в ньому творчі здібності, любов до літератури, живопису, театру.Хлопець непогано малював, а вірші почав писати уже в 11-13 років – спочатку російською, потім українською мовами. З дитинства зачитувався «Словом о полку Ігоревім», віршами Тараса Шевченка, прозою Едмондо де Амічіса та Марка Твена. Молодий поет мріяв про інженерну освіту, що привело його у стіни Петербурзького політехнічного інституту. Здавалося, мрія вже мала здійснитися, однак, як грім з неба, вдарила Перша світова війна. І довелося юнаку вступити до Київської військової школи, яку закінчив 1916 року.

Протягом кількох місяців служить у чині прапорщика в 39-му піхотному запасному батальйоні на території Володимирської губернії (Росія), а з серпня 1916 року у званні молодшого офіцера перебуває в 4-ій роті 2-го Туркестанського стрілецького полку на Південно-західному фронті, потім потрапляє до 2-ої кулеметної роти.

Всеволод Нестайко – «добрий янгол української літератури»

  30 січня -91 рік від дня народження Всеволода Зіновійовича Нестайка

Всеволод Зіновійович Нестайко – найвідоміший сучасний український письменник і казкар, лауреат літературної премії ім. Лесі Українки (за повість-казку “Незвичайні пригоди в лісовій школі”), премії ім. Миколи Трублаїні (за повість-казку “Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків”), премії ім. Олександра Копиленка (за казку “Пригоди їжачка Колька Колючки та його вірного друга і однокласника зайчика Косі Вуханя”). А 1979 року рішенням Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури його знамениту трилогію “Тореадори з Васюківки” було внесено до особливого Почесного списку Г.Х. Андерсена як один з найвидатніших творів сучасної дитячої літератури.Його світ – тонкий візерунок дитячої казки, сплетений із тисячі чарівних образів і найдивовижніших створінь. Його світ – ніби золотаве мереживо сяйва кожного з нових поколінь. Здається, він говорить тими самими словами і малює тими самими пензлями, що й сотні інших письменників і казкарів, але чомусь його творів не можна випустити з рук, не дочитавши до кінця.Переказувати твори Всеволода Зіновійовича — справа абсолютно невдячна, бо в переказі неможливо передати іскристий гумор та захоплюючі пригоди персонажів. Його книги про справжню дружбу і взаємодопомогу, вірність і самовідданість, про уміння знаходити вихід зі складних ситуацій,невтрачаючи при цьому почуття гумору й оптимізму.
Учні нашої школи можуть стати мандрівниками літературного диліжансу “Пригоди в країні книжок Всеволода Нестайка”.У фонді шкільнї бібліотеки представлені книги Нестайка різних видавництв і різних років видання.

      «Тореадори з Васюківки»

Важко знайти в нашій літературі щось настільки веселе, талановите й дотепне, як ця неперевершена книга Всеволода Нестайка. Недаремно «Тореадори з Васюківки» перекладено двадцятьма .
Головними героями повісті є звичайні школяри з села Васюківка — Павлуша Завгородній і Ява Рень. Розбишаку Яву та спокійного домашнього хлопчика Павлушу об'єднує спільне бажання — бути відомими на весь світ. Перші дві частини трилогії розповідає Павлуша, останню Ява Рень. Тут вони стають тореодорами, ловлять іноземних шпигунів, підкорюють Київ, відвідують безлюдний острів поблизу Васюківки разом з Робінзоном Кукурузо. Книга розкриває всі аспекти дружби, взаємодопомоги та довіри один до одного.

      «Дивовижні пригоди в Лісовій школі»

У Лісовій школі з'явився новий учень - скромний розумник Вася Кицин. Новачок намагається влитися в колектив, що дається йому непросто - хулігани дражнять ябедою, хлопці недолюблюють, через те що подобається дівчатам, а тут ще й дивна крадіжка сталася - хтось поцупив коліщатко від шкільного годинника, тож уроки довелося скасовувати. По сліду злочинця йде досвідчений детектив Бровко Барбосович. Та й, зрештою сам Вася Кицин виявляється не тим,ким здається. Таким є сюжет першої оповідки - "Секрет Васі Кицина" "Енелолик, Уфа і Жахоб`як" - знайомить нас з іншопланетними мавпочками Енелоликом та Уфою, що зазнали аварії в чарівному лісі та допомагають відважним друзям Косі Вуханю та Кольку Колючці шукати зниклих однокласників. А ще тут буде Жахоб'як - самотній сором'язливий динозаврик, якому бракує друзів та дитячих забав. Історії Всеволода Нестайка добрі та веселі, вони вчать дружбі та взаєморозумінню, а також боротьбі з власними страхами та непростими ситуаціями на прикладі пригод двох не найбільших чи найвідважніших учнів Лісової школи - їжачка та зайчика, які, проте, завдяки сміливості та розуму, завжди виходять переможцями з небезпечних пригод.

«Найновіші пригоди їжачка Колька Колючки та зайчика Косі Вуханя»

Найновіші пригоди їжачка Колька Колючки та сором'язливого зайчика Косі Вуханя, батько якого є співробітником Науково-дослідного інституту капусти, найвеселіші історії про улюблених героїв казок - все це чекає вашої дитини на сторінках книги. Барвисте видання цікаво також тим, що вперше книгу для дітей ілюстрували ... діти! Прекрасні картинки про їжачка і зайчика намалювали юні художники віком від 6 до 11 років, які брали участь в конкурсі від видавництва.

 

 

«Одиниця з обманом»  

Історія розпочалася з того, що в лісі відкрилася спеціалізована школа з ведмежою мовою викладання і всі батьки пішли записувати в школу своїх дітей. Записали також Косю Вуханя (зайчика) та Колька Колючку(їжачка), які стали справжніми друзями. Спочатку головні герої були боягузами та не впевненими в собі, але потім вони побороли свої страхи й врятували друзів від небезпеки. Адже тільки сміливість і впевненість у своїх силах, допомагає людині подолати всі труднощі та перешкоди. Колько та Вухань в різних життєвих ситуаціях, мужньо знаходили правильне рішення. Дуже добре мати справжніх друзів. Вчителі в лісовій школі дуже хороші і учні ходять на уроки із задоволенням. Адже від вчителя залежить буде його урок подобатися учням чи ні? Якщо вам цікаво в які пригоди потрапляли Кося та його однокласники? Я раджу вам прочитати цю добру і повчальну книгу.

Детальніше: https://www.yakaboo.ua/ua/divovizhni-prigodi-u-lisovij-shkoli-sonce-sered-nochi-prigodi-v-pavutinii.html#tab-reviews

  У цікавих, сповнених гумору повістях та оповіданнях, зібраних у книзі, розповідається про життя учнів молодших та середніх класів. Юні читачі з неослабним інтересом стежитимуть за веселими пригодами часом неслухняних, галасливих, щирих та чуйних дружних хлопчиків та дівчаток. 

 

  

«В Країні Сонячних Зайчиків»

Одного сонячного ранку перед пробудженням Всеволоду Нестайку наснилося, що на його носі сидить живий сонячний зайчик і золотим пензликом малює на його щоках ластовиння. Письменник прокинувся і відчув якусь незвичайну радість і йому страшенно закортіло відразу ж сісти за письмовий стіл і розпочати писати про тих лоскотливих сонячних зайчиків.

 

 

«Супер "Б" з "фрикадельками»

До збірки увійшли повісті "Одиниця з обманом" і "П’ятірка з хвостиком" у новій авторській редакції, а також повість "Супер "Б" з "фрикадельками". У цих творах вирує шкільне життя з його радощами і прикрощами, веселими і сумними подіями. Письменник з великою любов’ю ставиться до своїх героїв, яким притаманні найкращі людські якості: щирість і відданість, здатність до співчуття і самопожертви, готовність прийти на допомогу і вміння дружити.

«Загадка старого клоуна»

Цей пригодницький роман Всеволода Нестайка, який побачив світ 1982 року, перевидається вперше. Автор розповідає про київське шкільне життя вчорашнього сільського хлопчика Стьопи Наливайка, про його друзів із 6-Б та про його фантастичні мандри в минуле і майбутнє за допомогою старшого друга Чака, старого клоуна і чаклуна. Завдяки Стьопі та невгамовному духові козацьких пращурів, що живе в його душі, читач має змогу побачити Київ і киян у різні історичні епохи, починаючи від часів Ярослава Мудрого і закінчуючи ХХ століття

 

 

«Олексій, Велесик і жарт-птиця»

 Це захоплююча розповідь про пригоди маленького хлопчика Олексія та його друзів. Перед героями цієї історії стоїть непросте завдання — перетворити неслухняного капризулю Олексія-Плаксія на гарного малюка Лесика-Веселесика. Досягти мети допоможуть лише дружба, добро і наполегливість. Добрі і яскраві ілюстрації до цієї книги зробила талановита художниця Наталія Бендус-Петровська.

«Пригода в кукурудзі»

 

Прекрасний збірник оповідань визнаного майстра української дитячої літератури Всеволода Нестайка.
Тут і кумедні випадки, і повчальні моменти, й захопливі пригоди.
Як відрізнити правду від брехні?
Як не втрачати здорового глузду у ризикованих ситуаціях?
Як знайти справжньго друга й самому навчитися дружити?
Все це, та ще багато цікавого, юний читач знайде у чудових, веселих оповіданнях Всеволода Нестайка.

Легка, життєрадісна, сповнена доброго гумору книга розповідає про веселі, дотепні пригоди зайчика, їжачка та їхніх однокласників, учнів спеціалізованої музичної лісової школи з ведмежою мовою викладання. Для дітей молодшого та середнього шкільного віку.

Детальніше: https://www.yakaboo.ua/ua/divovizhni-prigodi-u-lisovij-shkoli-sonce-sered-nochi-prigodi-v-pavutinii.html

Бій під Крутами – як це було (відео)

Історична драма Олексія Шапарєва «КРУТИ 1918» 

В основі сюжету стрічки – реальна історія бою на залізничній станції Крути взимку 1918 року, коли чотири сотні українських студентів і гімназистів стали проти багатотисячної російської Червоної гвардії.

Крути. 100 років битви 

Документальний. Троє молодих хлопців, які не тримали зброї в руках, вирушають на вирішальний для країни бій, який закінчиться по-різному для кожного з них. Через 100 років випливають досі не відомі факти про подвиг під Крутами та відповідь на головне питання – що змусило юнаків з усіх усюд і зовсім різних прошарків йти добровольцями воювати за Україну?

Крути: як відрізнити історичну правду від міфу

| Крути – зрада чи перемога? Антивоєнна риторика українського уряду і інформаційна війна більшовицької Росії. Відомі й невідомі сторінки української історії.

100-річний ювілей бою під Крутами. Як склалася доля тих, хто вижив

Від часу бою під Крутами минуло 103 років. Ця битва встигла стати легендою із великою кількістю міфів. Про цю подію зняли документальні фільми, реконструкції, нині у роботі художній фільм. Та історію творять люди. З числа крутян вижило чимало молодих хлопців — Юрій Вороний та Ігор Лоський, зокрема. Ми відшукали їхніх онуків. І на сторічний ювілей спогади про дідів оживають. Історія двох родин — один сюжет.  

Крути | Пишемо Історію

Бій під Крутами. Окрема сторінка української історії, виведена кривавим чорнилом. 

 Крути: бій за незалежність

 

Крути. 100 років битви

Бій під Крутами

У п'ятницю, 29 січня, Україна вшановує пам'ять Героїв битви під Крутами.

Крути – одна з трагічних і водночас легендарних сторінок в історії українських визвольних змагань 1917-1921 років.

Завдяки звитязі та сміливості українських воїнів більшовицький наступ на Київ було зупинено на чотири дні, що дало змогу укласти Брестський мир між Українською Народною Республікою і державами Четверного союзу. Цим документом Україна визнавалась самостійною державою з західним кордоном, що існував між Австро-Угорщиною й Росією до 1914 року. Холмщина і Підляшшя відходили до України. Водночас Договір передбачав встановлення дипломатичних відносин між деякими країнами, повернення військовополонених, обмін цивільних інтернованих, відмову від будь-яких анексій і контрибуцій, негайне відновлення економічних контактів і взаємного обміну товарами.

На виставці «Памʼятай про Крути», організованій в читальному залі гімназії, представлено книги до яких увійшли найрізноманітніші матеріали. Тут є свідчення, спогади учасників бою, статті, виступи видатних особистостей доби Української революції 1917 -1921рр., художні твори, публіцистика різних часів. В представлених документах, в роздумах сучасників осмислюється героїка подвигу юнаків України в ім’я своєї Вітчизни. 

Як відомо, наприкінці грудня 1917 року уряд радянської Росії розпочав відкриту агресію проти Української Народної Республіки. Більшовиків надзвичайно дратувало проголошення Україною самостійності. Спочатку Москва створила окремий «український червоний уряд» зі столицею у Харкові, який фактично оголосив війну незалежній частині держави, а потім направила в УНР і війська – балтійських матросів, червоноармійців-головорізів з Москви, Пітера, Пскова, Смоленська тощо. Подавалося це як «громадянська війна».

Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 року між Ніжином і Бахмачем на Чернігівщині, за 130 кілометрів на північний схід від Києва під час наступу на Київ військ більшовицької Росії під проводом полковника Михайла Муравйова. З кінця грудня 1917 року загін Першої Київської юнацької школи ім. Б. Хмельницького під командою сотника Гончаренка обороняв станцію Бахмач, важливий залізничний вузол на кордоні УНР і РСФРР. 27 січня 1918 до них надійшло підкріплення з Києва – 1-ша сотня новоствореного студентського куреня, складена з добровольців – студентів Українського народного університету, київського Університету Святого Володимира (нині ім. Шевченка), гімназистів старших класів українських гімназій на чолі з сотником Омельченком.

Українські війська зайняли оборону біля станції Крути. Вранці 29 січня 1918 розпочався наступ на українські позиції 4-тисячного більшовицького загону петроградських і московських червоногвардійців. Українське військо, якому судилося вступити в сутичку, налічувало близько 300 бійців Студентського куреня, 250 – Першої української військової школи та майже 40 гайдамаків – оце й усе.

Бій тривав до вечора. Завдяки вигідній позиції і героїзму бійців українцям вдалося завдати росіянам значних втрат і стримати наступ до темряви. Потім під тиском ворога більшість підрозділів організовано відступили до ешелонів на станції неподалік і вирушили в бік Києва, руйнуючи за собою залізничні колії. Але одна студентська чота – 27 юнаків, заблукавши у темряві, повернулася до станції Крути, яка на той час уже була зайнята більшовиками. 27 полонених юнаків (студентів і гімназистів) було розстріляно. Наймолодшим полеглим було по 16 років.

На сьогодні вiдомi прiзвища 20 з них. Це студенти Народного унiверситету Олександр Шерстюк, Ісидор Пурик, Борозенко-Конончук, Головащук, Чижов, Сiрик, Омельченко (сотник); студенти Київського унiверситету святого Володимира Олександр Попович, Володимир Шульгин, Микола Лизогуб, Божко-Божинський, Дмитренко, Андрiїв; гiмназисти 2-ї Кирило-Мефодiївської гiмназiї Андрiй Соколовський, Євген Тернавський, Володимир Гнаткевич, Григiр Пiпський, Іван Сорокевич, Павло Кольченко (прапорщик), Микола Ганкевич.

Загалом у бою під Крутами загинуло з української сторони, за різними оцінками, 70–100 осіб. Втрати бiльшовицьких вiйськ сягали 300 чоловік.

Після розстрілу більшовики не дозволили місцевим селянам поховати тіла загиблих. Лише після визволення Києва від червоних, за розпорядженням українського уряду, 19 березня 1918 року відбувся урочистий похорон полеглих у бою під Крутами на Аскольдовій могилі.

В радянський час могили полеглих під Крутами було зруйновано. Десятиріччями історія бою або замовчувалася, або обростала міфами і вигадками, як у закордонній, так і у вітчизняній історіографії.

Після здобуття Україною незалежності подвиг героїв Крут зайняв гідне місце в пантеоні національної слави, став символом патріотизму і жертовності у боротьбі за державну незалежність.

На державному рівні цей день почали відзначати з 2003 року. Щорічне вшанування пам’яті Герої Крут закріплено у Постанові ВРУ від 16 травня 2013 року «Про відзначення подвигу героїв бою під Крутами». У 2006 році на залізничній станції Крути відкрили Меморіальний комплекс «Пам’яті героїв Крут».

 

Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту

 Сьогодні в Україні і світі відзначають Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту.

Цей День проголошений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 року, співавторами якої виступили 100 держав, в пам’ять про жертв нацистського терору під час Другої світової війни.

 

Україна на державному рівні приєдналася до відзначення цієї міжнародної дати у 2012 році (Постанова ВРУ від 5 липня 2011), хоч і була однією з шести країн-ініціаторів прийняття оонівського документа. 

Дата 27 січня обрана не випадково: саме цього дня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили в’язнів найбільшого гітлерівського концтабору смерті Аушвіц-Біркенау неподалік польського Освенціма. 

Голокост з давньогрецької перекладається як «всеспалення» й означає систематичне переслідування і знищення (геноцид) євреїв нацистською Німеччиною і колабораціоністами протягом 1933-1945 років. У ширшому розумінні, голокост – систематичне гоніння і знищення людей за ознакою їхньої расової, етнічної, національної приналежності, сексуальної орієнтації або генетичного типу як неповноцінних, шкідливих. 

Офіційно визнано, що до 6 мільйонів євреїв було вбито протягом Голокосту, з них від 2,2 до 2,5 мільйони на території колишнього Радянського Союзу, значною мірою в Україні. Як відомо, одразу після окупації України нацисти розгорнули широку мережу гетто (найбільшим було Львівське), а згодом почали масово розстрілювати єврейське населення. Одними з найбільших і найвідоміших були розстріли у Бабиному Яру в Києві, але знищення євреїв України було систематичними і повсюдними. 

Світова спільнота цього дня не тільки згадує жертв людиноненависницької політики, але й засвідчує прагнення до боротьби з антисемітизмом, расизмом та всіма іншими формами нетерпимості, які можуть призвести до цілеспрямованого насилля стосовно окремої групи людей.

 Що таке Голокост? 

(за матеріалами посольство Ізраїлю в Україні)