Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту

27 січня у світі відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Україна на державному рівні вшановує жертв трагедії з 2012 року. Генеральна асамблея ООН прийняла 1 листопада 2005 року Резолюцію № 60/7, у якій говориться, що «Голокост, який привів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, буде завжди слугувати всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…». Саме цей документ оголосив Днем пам’яті жертв Голокосту 27 січня. В цей день в 1945 році війська 1-го українського фронту увійшли до нацистського табору смерті Аушвіц. Цей табір став у сучасному світі символом нацистських злочинів.

Остаточне розв’язання єврейського питання

Загалом під Голокостом розуміється систематичне переслідування і знищення європейських євреїв і циган нацистською Німеччиною і колабораціоністами протягом 1933–1945 років.
https://24tv.ua/den_pamyati_zhertv_golokostu_v_ukrayini_istoriya_i_fakti_n918655

Загалом під Голокостом розуміється систематичне переслідування і знищення європейських євреїв і циган нацистською Німеччиною і колабораціоністами протягом 1933–1945 років.
https://24tv.ua/den_pamyati_zhertv_golokostu_v_ukrayini_istoriya_i_fakti_n918655

Загалом під Голокостом розуміється систематичне переслідування і знищення європейських євреїв і циган нацистською Німеччиною і колабораціоністами протягом 1933–1945 років.
https://24tv.ua/den_pamyati_zhertv_golokostu_v_ukrayini_istoriya_i_fakti_n918655

Загалом під Голокостом розуміється систематичне переслідування і знищення європейських євреїв і циган нацистською Німеччиною і колабораціоністами протягом 1933–1945 років.
https://24tv.ua/den_pamyati_zhertv_golokostu_v_ukrayini_istoriya_i_fakti_n918655

Загалом під Голокостом розуміється систематичне переслідування і знищення європейських євреїв і циган нацистською Німеччиною і колабораціоністами протягом 1933–1945 років.
https://24tv.ua/den_pamyati_zhertv_golokostu_v_ukrayini_istoriya_i_fakti_n918655м

Варто нагадати, що Голокост з грецької перекладається як "всеспалення" й означає систематичне переслідування і знищення (геноцид) євреїв нацистською Німеччиною і колабораціоністами протягом 1933-1945 років. У ширшому розумінні, голокост – систематичне гоніння і знищення людей за ознакою їхньої расової, етнічної, національної приналежності, сексуальної орієнтації або генетичного типу як неповноцінних, шкідливих.
Офіційно визнано, що до 6 мільйонів євреїв було вбито протягом Голокосту, з них від 2,2 до 2,5 мільйона - на території колишнього Радянського Союзу.

Загалом під Голокостом розуміється систематичне переслідування і знищення європейських євреїв і циган нацистською Німеччиною і колабораціоністами протягом 1933–1945 років.
https://24tv.ua/den_pamyati_zhertv_golokostu_v_ukrayini_istoriya_i_fakti_n918655

Нацистська расова політика базувалася на дискримінаційних заходах, що з часом переросли у масові страти. План «остаточного вирішення єврейського питання» зазнавав змін у процесі краху нацистського «бліцкрігу» в СРСР. Перспективи переселення євреїв у певну місцевість (на територію Польщі – район Кракова, на Мадагаскар чи за Уральські гори) з розгортанням подій Другої світової війни виявилися примарними. Нацисти вдалися до терору.

Голокост в Україні

Винищення «неповноцінних»  народів та етнічних груп стало основною лінією політики Берліна на Сході Європи. Україна поряд з іншими європейськими державами стала жахливим полігоном нацистського конвеєру смерті.

Голокост євреїв на окупованій нацистами території СРСР відрізнявся від подібних заходів у Європі. Там євреїв заганяли в гетто, з часом могли відправити до місць масових знищень у газових камерах. На українських землях більшість єврейського населення загинуло від куль у протитанкових ямах. Їх викопали ще за радянської влади військовополонені, місцеве населення чи самі жертви.

«Акції зачисток» уперше проводилися айнзацгрупами на території окупованої Галичини. Протягом тижня внаслідок погромів, ініційованих нацистами, у Львові загинули 6000 євреїв. «Остаточне вирішення» призвело до знищення євреїв Галичини у таборах і гетто Тернополя, Дрогобича, Борислава, Сколе, Стрия та ін. міст. Загалом загинуло 610 000 євреїв.

На території Наддніпрянської України в 20-х числах липня айнзацкоманда 5 айнзацгрупи С розстріляла 1400 уманських євреїв.

Наприкінці серпня 1941 р. відбувся масовий розстріл німецькими військовими євреїв у м. Кам’янець-Подільський. На початок війни там мешкало 10 000 євреїв. У перші десять днів серпня 1941 року угорська влада депортувала близько 18 000 євреїв із Закарпаття в окуповану німцями Україну. Нацисти змусили їх іти маршем від Коломиї до Кам’янець-Подільського. 23 600 переселенців разом із місцевими жителями були розстріляні протягом 4-х днів, від 26 до 29 серпня. Це вбивство стало взірцем для наступних злочинних акцій.

Євреї, які залишалися на території Закарпатської України, у травні 1944 р. були вивезені до концтабору Аушвіц. По прибуттю вони, у переважній
більшості, загинули в газових камерах.

Бабин Яр

Масовою братською могилою і символом Голокосту в Україні став Бабин Яр. Масові розстріли тут розпочалися відразу після вступу нацистів до Києва. Від 27 вересня відбувалися щоденні масові розстріли євреїв – військовополонених і цивільних громадян. Їх пік припадає на 29 – 30 вересня, тривалість – щонайменше до кінця жовтня 1941 р. За цей час загинуло 33 771 осіб. До кінця вересня 1943 р. Бабин Яр продовжував залишатися місцем регулярних розстрілів і захоронень. Серед постраждалих – комуністи-підпільники, роми, душевнохворі, заручники, моряки Дніпровської флотилії, в’язні гестапо, українські націоналісти. Весною 1942 р. починає діяти Сирецький концтабір. Бабин Яр став останнім місцем і для його численних ув’язнених.

Бабин Яр – некрополь для більше ніж 100 000 цивільних громадян та військовополонених.

Після зайняття Одеси румунські військові розстріляли 20 000 місцевих євреїв у відплатних акціях за вибухи. В кінці грудня 1941 р. біля Богданівки Одеської (нині – Миколаївської) області румуни знищили понад 40 000 євреїв. На українських землях, що увійшли в склад Трансністрії, румунська окупаційна влада створила протягом 1941 р. власні гетто і табори праці. У них загинули євреї з Бесарабії та Буковини. Загалом на цих землях румуни знищили близько 300 000 євреїв.

Страхітлива політика терору проти євреїв в окупованій Україні знищила їх як соціокультурну й етнорелігійну спільноту. Жертвами Голокосту стали понад 1,5 млн осіб.

Місця найбільших масових страт євреїв в Україні: Бабин Яр (Київ) – більше 100 000, Богданівка Одеської області – понад 40 000, Дрогобицький Яр (Харків) ‑ близько 20 000, Кам’янець-Подільський – 23 600, Дальник Одеської області – близько 18 000, урочище Сосонки біля Рівного – понад 17 000 жертв.

Поповнення фонду бібліотеки навчально-методичними посібниками

Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 17 жовтня 2019 р. № 1304 «Про затвердження переліку підручників (посібників), що видаватимуться за кошти державного бюджету» та наказу Міністерства освіти і науки України від 28 листопада 2019 р.№ 1494 № 1494«Про затвердження переліку підручників (посібників), що видаватимуться за кошти державного бюджету» було видано і доставлено у  шкільну бібліотеку:

Навчально-методичний посібник «Методика реалізації Українського правопису в новій редакції у закладах загальної середньої освіти» (авт. Терещенко В. М., Панченков А. О.).

навчально-методичні посібники для педагогічних працівників:

1. Нова українська школа: порадник для вчителя (авт. Шиян Р. Б., Софій Н. З., Онопрієнко О. В., Найда Ю. М., Пристінська М. С., Большакова І. О. За загальною редакцією Н. М. Бібік, доктора пед. наук, професора, дійсного члена НАПН України).
2. Нова українська школа: організація діяльності учнів початкових класів закладів загальної середньої освіти (авт. Кірик М. Ю., Данилова Л. І.).
3. Нова українська школа: порадник вихователю групи продовженого дня у закладах загальної середньої освіти (авт. Дмитрів Г. І., Фреїк Н. В, Владика О. Т., Глинянюк Н. В., Грицюк О. Є., Добрянська Н. М., Маротчак Р. М., Семанюк Р. С., Скрипник Р. Е., Тарасюк М. Б., Фущич У. С.).
4. Нова українська школа: методика навчання інтегрованого курсу «Українська мова» у 1-2 класах закладів загальної середньої освіти на засадах компетентнісного підходу (авт. Вашуленко М. С.).
5. Нова українська школа: методика навчання інтегрованого курсу «Я досліджую світ» у 1-2 класах закладів загальної середньої освіти на засадах компетентнісного підходу (авт. Гільберг Т. Г., Тарнавська С. С., Павич Н. М.).
6. Нова українська школа: методика навчання математики у 1-2 класах закладів загальної середньої освіти на засадах інтегративного і компетентнісного підходів (авт. Скворцова С. О., Онопрієнко О. В.).
7. Нова українська школа: методика навчання інтегрованого курсу «Мистецтво» у 1-2 класах на засадах компетентнісного підходу (авт. Масол Л. М.).
8. Нова українська школа: використання інформаційно-комунікаційних технологій у 1-2 класах закладів загальної середньої освіти (авт. Антонова О. П.).
9. Нова українська школа: теорія і практика формувального оцінювання у 1-2 класах закладів загальної середньої освіти (авт. Фідкевич О. Л., Бакуліна Н. В.).

посібники серії «Шкільна бібліотека» для 5-6 класів закладів загальної середньої освіти:

1. «Антологія. Фольклор, міфи і легенди народів світу в шкільному курсі літератури» посібник серії «Шкільна бібліотека» для 5-6 класів закладів загальної середньої освіти (авт.-упор. Чумарна М. І.).
2. «Антологія. Казка в шкільному курсі літератури» посібник серії «Шкільна бібліотека» для 5-6 класів закладів загальної середньої освіти (авт.-упор. Морщавка Ю. О.).
3. «Сучасна художня література» посібник серії «Шкільна бібліотека» для 5-6 класів закладів загальної середньої освіти (упор. Ніколенко О. М., Мацевко-Бекерська Л. В., Сакович Л. С., Ніколенко К. С., Борисова Є. Л., Мігалі А. І., Туряниця В. Г., Сластьон С. Е.).
4. «Унікальні сторінки географії. Визначні географічні відкриття» посібник серії «Шкільна бібліотека» для 5-6 класів закладів загальної середньої освіти (авт. Гільберг Т. Г., Лис Ю. В., Совенко В. В.).
5. «Цікаві факти з історії давніх часів» посібник серії «Шкільна бібліотека» для 5-6 класів закладів загальної середньої освіти (авт. Бандровський О. Г.).
6. «Захопливий світ біології» посібник серії «Шкільна бібліотека» для 5-6 класів закладів загальної середньої освіти (авт. Каліберда М. С., Панов В. В., Чайковська М. А.; за ред. Шаламова Р. В.).
7. «Основи споживчих знань. Споживча етика» посібник серії «Шкільна бібліотека» для 5-6 класів закладів загальної середньої освіти (авт. Овчарук О. В., Пужайчереда Л. М.).


навчально-методичні посібники для педагогічних працівників, які працюють з учнями з особливими освітніми потребами :
1. Навчально-методичний посібник «Асистент вчителя у закладі загальної середньої освіти з інклюзивною формою навчання» (авт. Колупаєва А. А., Коваль Л. В., Компанець Н. М., Квітка Н. О., Лапін А. В.).

2.Навчання дітей з особливими освітніми потребами в інклюзивному середовищі (авт. Колупаєва А. А., Таранченко О. М.).

На допомогу п'ятикласникам.Євген Гуцало

Сім'я дикої качки. Гуцало Євген

Добре дихалося зранку в старому дубовому лісі. Повітря пахло зволоженим листям, воно голубіло між стовбурами, і далина над верхівками дерев була кришталево чиста, кришталево дзвінка. Юрко йшов по стежині, що пролягала між заростями кінського щавлю, що світилася білим піском поміж великими, із тремткими краплинами в жолобках, лопухами, і в його душі було так само ранково й прохолодно, як у літньому лісі. Він радів, що сьогодні таки проснувся вчасно, що не очікував ні на батька, ні на матір, а подався сам до річки, щоб порибалити. Вудочка, як великий промінь, лежала на його плечі, вудочка обіцяла йому такі радощі, що в передчутті їх Юркові хотілося не йти, а бігти, не мовчати, а співати.
Він не втримався, щоб не крикнути. "А-а-а!" — легко й сріблисто вирвалося з його грудей, покотилося колесом по стежці й погасло в гущавині попереду. Ліс на хвилю заслухався, а потім зразу і збайдужів. "А-а-а!" — вже лункіше крикнув він, і тепер навколишня тиша немов кинулася стрімголов увсібіч, перелякана і тремтяча. "А-а-а!" — закричав на повні груди хлопець, і голос, неначе вибух, порскнув угору й по боках, а Юрко зостався в пустці, яка все збільшувалась, бо грім одкочувався все далі й далі, поки весь ліс не перетворився на величезну пустку.
В дзеркало ріки дивилось і не могло на себе надивитись небо. Юрко закинув вудочку, і поплавець хитнувся посеред блакиті. На нього зразу ж сів метелик, з жовтими плямами на крильцях, і довго сидів, поки по воді не побіг вітерець і не поніс того метелика геть-геть на середину. Як добре, як щасливо було Юркові!
Гуп-гуп-гуп! — почулося за спиною, і всі його думки розлетілися, як сонячні зайчики. Він озирнувся — й не помилився в своїх передчуттях: Тося таки прийшла слідом за ним, як і обіцяла звечора. Він демонстративно відвернувся, не бажаючи вступати з нею ні в які розмови, а вона, відчуваючи свою провину, зовсім тихо присіла неподалік. Тепер вона й сама була не рада, що прийшла, бо сподівалася на те, що Юрко стріне привітно, а він...
Отак довгенько не розмовляли. Хоч хлопець уже й перестав гніватись, але все ще не обзивався до Тосі. А вона, не зважившись повернутись і піти одразу, тепер дедалі почувала себе ніяково й пригнічено. Її засмучувало й те, що Юрко нічого не зловив. Якби зловив, то почав би радуватись, і тоді вони б якось помирились.

День Соборності України

22 січня, у день проголошення в 1919 році Акта злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки, відзначається День Соборності України,якому присвячена книжкова виставка , відкрита у читальному залі нашої школи.Відвідувачі бібліотеки мають можливість переглянути підготовлену   виставку з актуальних питань історії України.

 Документ про об'єднання УНР і ЗУНР був проголошений на масовому віче, яке проходило на Софійській площі Києва 22 січня 1919 року за участю представників республік - Лонгіна Цегельського (державний секретар внутрішніх справ уряду ЗУНР) та Володимира Винниченка (глава Директорії УНР).

Це свято офіційно встановлене у 1999 році, враховуючи велике політичне та історичне значення об’єднання УНР і ЗУНР для утворення єдиної (соборної) української держави. У 2011 році День Соборності поєднали з Днем Свободи, що раніше відзначався 22 листопада, під назвою «День Соборності і Свободи України». Однак 2014 року Указом Президента Петра Порошенка свято було відновлено як День Соборності України.

У сучасному українському національному календарі дата 22 січня посідає одне з провідних місць і має глибокий символічний зміст: одвічної мрії українців на вільне життя в самостійній соборній незалежній державі. 22 січня 1918 року Універсалом Центральної Ради було проголошено незалежність Української Народної Республіки. Роком пізніше, 22 січня 1919 року, у Києві на Софійській площі було проголошено Акт Злуки (об’єднання) українських земель, в єдину Україну, стверджувалось об’єднання двох тодішніх держав УНР та ЗУНР, що постали на уламках Російської і Австро-Угорської імперій в єдину соборну Українську державу. У тексті Акту Соборності утверджувалось: «Однині на всіх землях України, розділених віками – Галичині, Буковині, Закарпатській Русі і Наддніпрянській Україні – буде одна, велика Україна. Мрії, для яких найкращі сини України жили і вмирали, стали дійсністю. Однині повіки буде одна, самостійна Українська Народна Республіка». Однак об’єднання України відбулось суто символічно: вже через кілька тижнів після проголошення Акту злуки більшовики захопили Київ, пізніше поляки окупували Східну Галичину, а Чехо-Словаччина - Закарпаття.
Перше святкування Соборності відбулось 22 січня 1939 року у Карпатській Україні (м. Хуст), на той час - автономній республіці Чехо-Словаччини. Цього дня під синьо-жовтими прапорами відбулась тридцятитисячна маніфестація місцевого населення, яке з’їхалось до столиці Карпатської України з усіх куточків краю згадати події 20-річної давнини.
Яскравим проявом єдності, волі українського народу до свободи, став «живий ланцюг», організований патріотичними силами 21 січня 1990 року з нагоди 71-ї річниці проголошення Акту Злуки. Мільйони тоді ще радянських українців узялись за руки від Києва до Львова, відзначаючи День Соборності. З того часу в Україні «живі ланцюги» створювались неодноразово, символізуючи єдність (соборність) українського народу, а День Соборності наразі відзначається на державному рівні вже щорічно.

День пам’яті захисників Донецького аеропорту

Сьогодні, 16 січня, Україна неофіційно з ініціативи самих кіборгів відзначає День пам’яті захисників Донецького аеропорту – військовослужбовців, добровольців, медиків і волонтерів, які спільними зусиллями 242 дні утримували оборону на території цього об’єкту інфраструктури на північному заході Донецька.

Близько 03:00 ночі 26 травня 2014 року в аеропорт зайшли десятки озброєних бойовиків, які зажадали від військових покинути внутрішній периметр ДАП. Підтримку терористам надавали підрозділи “кадировців”. ЗСУ провели стрімку спецоперацію із зачистки аеропорту із застосуванням снайперів і авіації.

Після цього почалася затяжна й виснажлива оборона рубежів і об’єктів.
Фінальна фаза оборони ДАП стартувала 13 січня 2015 року. До цього часу в результаті постійних масованих танкових і артобстрілів з боку бойовиків звалилася диспетчерська вежа, зображення якої стало символом оборони аеропорту. У період 19-22 січня бойовики, скориставшись перемир’ям для евакуації своїх убитих і поранених, замінували перекриття будівлі і підірвали їх.
За офіційними даними, під час оборони ДАП загинули більше 200 військових. За останні кілька діб оборони ДАП загинули 58 бійців, переважно в результати фінального обвалення плити другого поверху.
Оборона ДАП тривала всього на тиждень менше, ніж оборона Севастополя від фашистських загарбників під час Другої світової війни, і значно довше, ніж оборона Брестської фортеці. У цій гарячій точці в різний час працювали спецпризначенці 3-го окремого полку, десантники 79-ї, 80-ї, 81-ї та 95-ї бригад, “міхи” з 93-ї і 57-ї бригад, військові 90-го аеромобільного і 74-го розвідувального батальйонів, бійці батальйону Дніпро-1, добровольці Правого сектора і багато інших.

ДАП і околиці як і раніше знаходяться в зоні ефективного вогневого контролю ЗСУ.

На допомогу 6-класникам

Ігор Калинець, "Хлопчик-Фiгурка, який задоволений собою" (казка)

 

Ганнуся поверталася додому трамваєм. Була пізня осіння пора, вікна запотіли, і на них можна було пальчиком намалювати що завгодно. То й дівчинка не втрималася:
Крапка, крапка,
дужок пара:
очі це
без окулярів.
Риска вниз –
то є ніс,
а під ним
риска – рот:
риска груба
чи тонка –
приховала
язика.
От.
Потім коло
і два вуха –
голова без капелюха.
А від кола
аж додолу
роздвоїлась
довга тичка:
ноги це без черевичків.
Трохи вище
із боків
палки дві –
руки це
без рукавів.

Акція «16 днів проти насильства»

Соціальна акція «16 днів активності проти гендерного насильства» – щорічна міжнародна кампанія, яка починається 25 листопада, у Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок, і триває до 10 грудня – Дня прав людини.

Міжнародна спільнота щорічно підтримує акцію „16 днів проти насильства”. Тисячі громадян та сотні державних і громадських організацій з більш ніж 100 країн світу активізують з 25 листопада по 10 грудня свої зусилля заради об’єднуючої мети: збільшити розуміння та обізнаність про всі форми насильства у співвітчизників, створити в конкретному регіоні соціальний простір, вільний від насильства.
Офіційно цей день був оголошений Генеральною Асамблеєю ООН у 1999 році, але відзначатися він почав з 1981 року в пам’ять про трагічну загибель трьох сестер Мірабаль, які були жорстоко вбиті під час диктатури домініканського правителя Рафаеля Трухільо у 1960 році.
Щорічна акція „16 днів проти насильства” ініційована Першим всесвітнім інститутом жіночого лідерства 1991 року. Власне тоді визначився зв’язок між насильством стосовно жінок та правами людей. Дати акції символічно наголошують на цьому зв’язку:25 листопада – Міжнародний день проти насильства щодо жінок, 10 грудня – Міжнародний день прав людини.
У цей шістнадцятиденний період входять й інші важливі для демократичної спільноти дати: 1 грудня – Міжнародний день боротьби зі СНІДом, 2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством, 3 грудня – Міжнародний день інвалідів, 5 грудня – Міжнародний день волонтера, 6 грудня – річниця інциденту в Монреалі.
Таким чином, майже кожний день від 25 листопада до 10 грудня означений фактами та аргументами стосовно того, що будь-які форми насильства (у громадській чи приватній сферах) є порушенням прав людини.
Україна приєдналася до акції “16 днів проти насильства” 2001 року. Через рік заходи та ініціативи акції, проголошеної другим Всеукраїнським конгресом жінок, пройшли вже у 20 регіонах України, об’єднали 75 всеукраїнських громадських організацій та широке коло представників державних структур.
Цього року Міністерство соціальної політики у співпраці з UNFPA Україна у рамках програми „Комплексний підхід до вирішення проблеми насильства щодо жінок та дівчат в Україні”, яка реалізується за підтримки урядів Великої Британії, Канади та Естонії, розпочинає нову хвилю кампанії „Розірви коло”. Ціль кампанії: підвищити нетерпимість суспільства до домашнього та гендерно зумовленого насильства.

В рамках інформаційної кампанії у новому відеоролику „Розірви коло” демонструється, як із покоління в покоління герої передають один одному сувій, що символізує усталені виправдання насильства у формі українських прислів’їв та приказок. Такий зв’язок крізь час поколінь підкреслює вкоріненість проблеми.

Інформаційна кампанія „Розірви коло” закликає усе суспільство до активних дій і нульової толерантності до насильства, яке немає виправдань при будь-яких обставинах. Правда завжди одна: якщо він любить, то ніколи не вдарить; зробити боляче - це не прояв симпатії; твоя "хата не скраю" - ти можеш допомогти.