середа, 13 березня 2019 р.

До уваги вчителів! Конкурсний відбір проектів підручників для 6 та 11 класів

Інститут модернізації змісту освіти запрошує вчителів здійснити вільний та відповідальний вибір підручників для 6 та 11 класів

З 12 березня по 24 березня 2019 року в електронній бібліотеці педагогічні працівники мають можливість познайомитися з фрагментами електронних версій підручників для 6 та 11 класів.

Безпосередній вибір проектів підручників здійснюють вчителі, а їх вибір затверджується педагогічною радою закладу освіти.

Підручники друкуються один раз на 5 років. За підручниками обраними у 2019 році, учні будуть навчатися наступні п’ять років. Тому просимо підійти до ознайомлення і вибору підручників відповідально та сумлінно.

Для ознайомлення необхідно:

1. Обрати розділ «Конкурс підручників».
2. Обрати підрозділ «Конкурсний відбір підручників для 6 класу» або «Конкурсний відбір підручників для 11 класу».
3. Обрати предмет.
4. Ознайомитися з переліком підручників.
5. Переглянути інформацію про обраний підручник та завантажити фрагмент його pdf-версії для ознайомлення.

вівторок, 29 січня 2019 р.

Бій під Крутами

29 січня 1918 року відбулася надзвичайно трагічна подія в українській історії – бій під Крутами, який набув для українського народу символічного значення, став легендою, прикладом героїзму і жертовності молодого покоління в боротьбі за незалежну Україну.Це пам'ятна, однак трагічна для України подія – 5-годинний бій між 4-тисячним підрозділом російської Червоної гвардії під проводом есера Михайла Муравйова та загоном із київських курсантів і козаків "Вільного козацтва", що загалом нараховував від 400 до 800 вояків.

На Аскольдовій могилі
Поховали їх –
Тридцять мучнів українців.
Славних, молодих…

Це слова з вірша Павла Тичини "Пам'яті тридцяти". Вони присвячені молодим українцям, які загинули у бою під Крутами 29 січня 1918 року. Бою, який обріс легендами. І, попри поразку, став праобразом мужності та відваги для українського народу.

Крути. 100 років битви

До 101-ї річниці Крутянської трагедії бібліотека пропонує книжкову виставку «Пам’ятайпро Крути».Ось уже сто один рік ця, вже не тільки географічна, назва бентежить національну пам'ять, не сходячи з вуст кількох поколінь мемуаристів, публіцистів, дослідників, політиків, поетів.

Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 року. Це пам'ятна, однак трагічна для України подія – 5-годинний бій між 4-тисячним підрозділом російської Червоної гвардії під проводом есера Михайла Муравйова та загоном із київських курсантів і козаків "Вільного козацтва", що загалом нараховував від 400 до 800 вояків.

На Аскольдовій могилі
Поховали їх –
Тридцять мучнів українців.
Славних, молодих…
Це слова з вірша Павла Тичини "Пам'яті тридцяти". Вони присвячені молодим українцям, які загинули у бою під Крутами 29 січня 1918 року. Бою, який обріс легендами. І, попри поразку, став праобразом мужності та відваги для українського народу.

https://24tv.ua/statti_tag4571

пʼятниця, 25 січня 2019 р.

На допомогу 4-класникам: Прислів’я та приказки з числівниками

«А я вже перехватив».— «Як?». — «Та з'їв окраєць хліба, та дві паляниці, та два решета гнилиць».
Артіль міцна, як всі за одного, а один — за всіх.
Аршин на піджак, а два — на латки.
Багач! Його сусіда чотирма волами оре!
Балакала-говорила сім мішків гречаного Гаврила.
Біда біду перебуде — одна мине, десять буде.
Брехень багато, а правда одна.
В ліс їдуть, а на трьох одну сокиру беруть.
В роботі «ох», а їсть за трьох.
Вила гострі, а не один кінець мають.
Вип'є і з'їсть за трьох дурних і за себе, четвертого.
Від великого до смішного — один крок.

Новорічні віршики

"Зимові свята" (Максим Рильський)
Вже перший сніг кружляє над землею.
І тихо падає. Уже вода
Замерзла на озерах.Опада
Останнє листя і яснить алею.
Останній сніг, там бурий, там блакитний,
Іще лежить в окопах і ярах,
Ще в пам"яті метелиць білий жах,
Ще сонце спить,

* * *
"З вікна" (Василь Симоненко)
Синиця в шибку вдарила крильми.
Годинник став.Сіріють німо стіни.
Над сизим смутком ранньої зими
Принишкли хмари, мов копиці сіна.

Пливе печаль. Біліють смолоскипи
Грайливо пофарбованих ялин -
Вони стоять, немов у червні липи,
Забрівши в сивий і густий полин.

Полин снігів повзе до видноколу,
Лоскоче обрій запахом гірким.
Лапаті, білі і колючі бджоли
Неквапно кружеляють понад ним...

* * *
"З Новим роком!" (І.Франко)
З Новим роком, браття милі,
В новім щастю, в новій силі
Радісно вітаю вас
І бажаю, щоб в здоров”ю,
В мирі, з братньою любов”ю,
Відтепер ішов нам час.
Щирій праці Бог поможе!
Дай вам Боже все, що гоже!

* * *
Іван Франко
Сипле, сипле, сипле сніг.
З неба сірої безодні,
Міріадами летять
Ті метелики холодні.

Одностайні, мов жура,
Зимні, мов лихая доля,
Присипають все життя,
Всю красу лугів і поля.

Білий килим забуття,
Одубіння, отупіння
Все покрив, стискає все
До найглибшого коріння.

Сипле, сипле сніг,
Килим важче налягає...
Молодий огонь в душі
Меркне, слабне, погасає.

* * *
"Зимою" (Богдан Лепкий)
Сипле, сипле сніг,
Криє переліг,
Білим килимом лягає
Аж під наш поріг.
Легкий білий пух,
Наче той кожух,
Криє землю, щоб не знала
Стужі й завірюх.
Тишина кругом.
Спи спокійним сном,
Заки збудешся весною
З рутяним вінком.

* * *
"Снігурі" (Олександр Олесь)
Звідкіль налетіли
Стоголосим табуном
І розсипалися в полі
Над розсипаним зерном.

Заспівали, задзвеніли,
Мов заграли кобзарі...
Де взялась весела зграя,
Жарогрудні снігурі.

Ось вони на сніг упали
І розквітли, як квітки...
На горах мак рожевий
Так заквітчує грядки.

Нагло враз табун крилатий
Небезпечне щось зачув.
Вгору знявся, й дуб гіллястий
В кущ троянди обернувсь.

Що хвилина - і, як в казці,
Враз осипались квітками
І за вітром над снігами
Полетіли снігурі.

* * *
Микола Вінгановський
Лягла зима, і білі солов"ї
Затьохкали холодними вустами.
В холодні землі взулися гаї.
І стали біля неба як стояли.

Скоцюрбивсь хвіст дубового листа,
Сорока з глоду водить небо оком,
І вітер пише вітрові листа,
Сорочим оком пише білобоко,

Що гай з землі дивився і стояв,
Що солов"ї маліли, як морельки,
А Київ, мов скажений, цілував
В степах село чиєсь, чуже, маленьке.

Що я з тобою ще одні сніги
Зимує на щасті, як на листі.
Нога в дорозі. Вітер з-під ноги.
І пам"ять наша - мак в колисці.

* * *
Ліна Костенко
Дзвенять у відрах крижані кружальця.
Село в снігах, і стежка ані руш.
Старенька груша дихає на пальці,
їй , певно, сняться повні жмені груш.

Їй сняться хмари і липневі грози,
Чиясь душа, прозора, при свічі.
А вікна сплять, засклив мороз їм сльози.
У вирій полетіли рогачі.

Дощу і снігу наковтався комин,
і тин упав, навіщо городить?
Живе в тій хаті сивий-сивий спомин,
улітку він під грушею сидить.

І хата, й тин, і груша серед двору,
і кияшиння чорне де-не-де,
Все згадує себе в свою найкращу пору.
І стежка, по якій вже тільки сніг іде...

* * *
"З Новим Роком" (Іван Франко)
З Новим роком, браття милі,
В новім щастю, в новій силі
Радісно вітаю вас
І бажаю, щоб в здоров”ю,
В мирі, з братньою любов”ю,
Відтепер ішов нам час.
Щирій праці Бог поможе!
Дай вам Боже все, що гоже!

* * *
"Першій сніг" (Платон Воронько)
Голуби злетілися біленьки,
Мабуть хтось їм хліба накришив, -
То вночі пройшов сніжок легенький
І усе довкіл запорошив.
Не спурхне сніжок цей голубами,
Як весінне сонце припече,
Він струмком зів”ється між горбами
І в далеке море утече.

* * *
"Ялинка" (О.Олесь)
Раз я взувся в чобітки,
Одягнувся в кожушинку,
Сам запрігся в саночки
І поїхав по ялинку.

Ледве я зрубати встиг,
Ледве став ялинку брати,
А на мене зайчик – плиг!
Став ялинку віднімати.

Я-сюди, а він – туди...
„Не віддам, - кричить, - нізащо!
Ти ялинку посади,
А тоді рубай, ледащо!

Не пущу, і не проси!
І цяцьками можно гратись:
Порубаєте ліси –
Ніде буде і сховатись.

А у лісі срізь вовки,
І ведміді, і лисиці,
І ворони, і граки,
І розбійниці-синиці”.

Страшно стало... „Ой, пусти!
Не держи мене за поли!
Бідний зайчику, прости, -
Я не буду більш ніколи!”

Низько, низько я зігнувсь,
І ще нижче скинув шапку...
Зайчик весело всміхнувсь
І подав сіреньку лапку.

* * *
"Зимова пісенька" (Л.Глібов)
Зимонько-снігурочко,
Наша білогрудочко,
Не верти хвостом,
А труси тихесенько,
Рівненько, гладесенько
Срібненьким сніжком!
Ми повибігаємо,
Снігу накачаємо
Купу за садком,
Бабу здоровенную,
. Уночі страшенную,
Зліпимо гуртом.
Зробим очі чорнії,
Рот і ніс червонії –
Буде, як мара!
День і ніч стоятиме
З нашого двора.
Гляне ясне сонечко
В весняне віконечко –
Бабу припече,
Де й мороз той дінеться,
Геть від баби кинеться,
З ляку утече!

Вірші про сніг

"Першій сніг" (Г.Бойко)
Сніг пухнастий,
Наче вата,
Аж по ньому жаль ступати, -
Білий, чистий сніг.

* * *
"Веселий сніг" (Оксана Сенатович)
Падав сніг,
Падав сніг –
Для усіх, усіх, усіх,
І дорослих і малих,
І вселих і сумних.
Всім, хто гордо носа ніс,
Він тихцем сідав на ніс.
А роззяв, як на сміх,
Залетів до рота сніг.
Вереді за комір вліз
І довів його до сліз.
А веселі грали в сніжки –
Сніг сідав їм на усмішки
І сміявся з усіма:
- Ой, зима, зима, зима!

* * *
"Сніг іде" (М.Познанська)
Тихо, тихо сніг іде,
Білий сніг, лапатий,
Ми у двір скоріш підем,
Візьмемо лопати.
Ми прокинем зранку
Стежку біля ганку,
Вийде мама з хати
І почне питати:
- Хто ж це так доріжку
Вміє прокидати?

* * *
"Із сніжком ми дружимо" (В.Кленц)
Там, де поле, там, де луг,
Ходить завірюха,
Сипле сніг із рукавів
І морозить вуха.
Щоки полум”ям горять,
Та біжать малята,
Щоб везти із гірки сміх
На своїх санчатах.
Ти, вітриську, зупинись,
Йди із нами гратись,
На санчатах цілий день
Будемо кататись.

* * *
"Сніжинки" (С.Кузьменко)
Пролітають біленьки сніжинки
І сріблясто на сонці блищать.
Мамо, мамо, чому я сніжинки
Не умію ніяк упіймать?
Вже здається, що ніби й спіймаю,
А відкрию долоню: нема!
Лиш водичка з долоні стікає.
Лиш водичка в долоні сама.
Каже мама здивовано доні:
- А чи знаєшь, чому це так є?
Бо у тебе тепленька лодоня,
А сніжок від тепла розтає.
І помислила доня хвилинку,
Рукавичку наділа свою.
- Мамо, - каже, - тепер я сніжинку
Вже напевно, напевно, зловлю!

* * *
"Сипле сніг" (І.Франко)
Сипле, сипле, сипле сніг.
Мов метелики сріблисті,
Сніжинки біленькі, чисті
Тихо стеляться до ніг.
Сипле, сипле, сипле сніг.
Сипле, сипле, сипле сніг.
Тихо, легко і спроквола
Покриває все довкола,
Ні стежок, ані доріг...
Сипле, сипле, сипле сніг.
Сипле, сипле, сипле сніг.
Все присипав – доли, гори,
Вже ввесь світ – мов біле море,
Біле море без доріг.
Сипле, сипле, сипле сніг.

Вірші про ялинку

"Ялинка" (Петро Сінгаївський)
Дей поділись заметілі
Із морозами й вітрами,
Лиш тумани сніжно-білі
Ходять-бродять вечорами.
Понад лугом, понад ланом,
Біля тину, біля хати...
А ялинка за туманом –
Як ведмедик волохатий.
Ніби вибігла із гаю
Й зупинилась на узгір”ї –
І чекає-виглядає,
Чи не йдуть за нею звірі.

* * *
"Моя ялиночка" (Катерина Перелісна)
Ялиночко зеленая,
Ялиночко моя!
Яка ж бо ти гарнесенька,
Яка ж бо ти мала!
Тебе я навіть ручками
Навколо обійму
І з гілочки Снігуроньку
Погратися візьму.
Не гнівайся, ялиночко!
Я тільки лиш на мить!
Я хочу ту Снігуроньку
Колядки научить!

* * *
"Наша ялинка" (Н.Забіла)
За вікном летять сніжинки
І сідають на вікні.
Ми танцюєм круг ялинки
І співаємо пісні.

* * *
"Пісня про ялинку" (І.Нехода)
Цвіте, горить, красується
Ялинка лісова....
Стрибає сірий заїнько
І пісеньку співа:
- Ялинка, ялинка
У лісі росла,
Ти щастя і радість
Усім принесла.

* * *
"Ялинка" (О.Олесь)
Раз я взувся в чобітки,
Одягнувся в кожушинку,
Сам запрігся в саночки
І поїхав по ялинку.

Ледве я зрубати встиг,
Ледве став ялинку брати,
А на мене зайчик – плиг!
Став ялинку віднімати.

Я-сюди, а він – туди...
„Не віддам, - кричить, - нізащо!
Ти ялинку посади,
А тоді рубай, ледащо!

Не пущу, і не проси!
І цяцьками можно гратись:
Порубаєте ліси –
Ніде буде і сховатись.

А у лісі срізь вовки,
І ведміді, і лисиці,
І ворони, і граки,
І розбійниці-синиці”.

Страшно стало... „Ой, пусти!
Не держи мене за поли!
Бідний зайчику, прости, -
Я не буду більш ніколи!”

Низько, низько я зігнувсь,
І ще нижче скинув шапку...
Зайчик весело всміхнувсь
І подав сіреньку лапку.

Вірші про зиму

"Вже зима в дорозі" (Олександр Богемський)
Спить під листям їжачок,
Під камінчиком – жучок,
Дідусь – під кожухом,
Зайчик вкрився вухом.
Вже зима в дорозі
На скріпучім возі.

* * *
"Зимонька" ( Л. Забашта)
Зимонько, голубонько
В білім кожушку,
Любимо ми бігати
По твоїм сніжку.
Всім рум”яниш личенька
Ти о цій порі
І ладнаєшь ковзанки
В нашому дворі.

* * *
"Зимова пісенька" (Л.Глібов)
Зимонько-снігурочко,
Наша білогрудочко,
Не верти хвостом,
А труси тихесенько,
Рівненько, гладесенько
Срібненьким сніжком!
Ми повибігаємо,
Снігу накачаємо
Купу за садком,
Бабу здоровенную,
. Уночі страшенную,
Зліпимо гуртом.
Зробим очі чорнії,
Рот і ніс червонії –
Буде, як мара!
День і ніч стоятиме
З нашого двора.
Гляне ясне сонечко
В весняне віконечко –
Бабу припече,
Де й мороз той дінеться,
Геть від баби кинеться,
З ляку утече!

* * *
"Гостює в нас зима" (В.Кленц)
Летять, летять сніжинки
На поле, ліс і сад,
Веселий свій таночок
Танцює снігопад.
Надворі – лютий холод,
Тепла давно нема.
Заліз в копичку зайчик
І солодко дріма.
Мете хвостом лисичка
Сніжок біля сосни.
В барлозі спить ведмедик,
Солодкі бачить сни.

* * *
"Зима" (В.Бичко)
Дорога біла стелеться,
І краю їй нема.
Сніжок мете. Метелиця.
Прийшла до нас зима.
Льодком тоненьким скована,
Спинилася ріка.
Повита тихим сном вона,
Весняних днів чека.
І ліс дріма. Безлистною
Верхівкою поник.
Над ним пісні висвистує
Лиш вітер-сніговик.

пʼятниця, 7 грудня 2018 р.

На допомогу читачеві

На допомогу 5-тикласникам !

Галина Пагутяк. Лялечка і Мацько

четвер, 6 грудня 2018 р.

100-річчя Національної академії наук України

День в історії. Заснування Національної академії наук

Цьогоріч Національна академія наук України святкує столітній ювілей. Саме 100 років тому, на підставі закону, ухваленого 14 листопада 1918 р. Радою Міністрів Української Держави та затвердженого гетьманом України П.Скоропадським, 27 листопада 1918 р. було засновано Українську академію наук у м. Києві (УАН). Академія постала як самоврядна установа, до складу якої входили 15 інститутів, 14 постійних комісій, 6 музеїв, 2 кабінети, 2 лабораторії, Ботанічний та Акліматизаційний сади, Астрономічна обсерваторія, Біологічна станція, бібліотека, друкарня та архів. Перше установче, спільне зібрання Академії, що відбулося 27 листопада у приміщенні Наукового товариства у Києві, обрало Президентом УАН В.І.Вернадського. Важливою складовою Академії наук стала заснована того ж року (закон Радим Міністрів від 2 серпня 1918 р.) Національна бібліотека Української Держави, що стала головною академічною книгозбірнею країни. З травня 1919 р. вона стала називатися Всенародною бібліотекою України. Після окупації України більшовиками у 1921 р., нова влада підтвердила заснування УАН. 21 червня 1921 р. Рада народних комісарів УРСР ухвалила «Положення про Всеукраїнську Академію наук», відповідно до якого Академія визнавалася головною науковою установою республіки. Всеукраїнська Академія Наук (ВУАН) поділялася на три відділи. У 1936 р. ВУАН перейменували в Академію наук УРСР. Після здобуття Україною Незалежності, розпочався новий етап в історії Академії (з 1994 р. Національної академії наук України), яка, однак, зберігає історичну тяглість і нерозривний зв’язок із заснованою сто років тому найвищою науковою академічною установою України.

Відповідно до Указу Президента України від 18.05.2017 №136/2017 «Про відзначення 100-річчя Національної академії наук України» в шкільній бібліотеці проведено інформаційна година: «100-річчя академії наук України»та оформлені книжкові виставки «Юним науковцям»та «Я пізнаю світ»

Історична довідка про заснування Національної академії наук України

Українську академію наук засновано за указом гетьмана Павла Скоропадського. На установчому спільному зібранні 14 листопада 1918 року було обрано президентом УАН професора Володимира Вернадського, а секретарем — Агатангела Кримського. Гетьманський уряд виділив кошти для організації перших науково-дослідних кафедр, інститутів та інших установ академії. Урочисте відкриття академії наук відбулось 27 листопада 1918 року.
З моменту заснування вона складалася з 45 установ: 15 інститутів, 14 постійних комісій, 6 музеїв, 2 кабінетів, 2 лабораторій, Ботанічного та Акліматизаційного садів, Астрономічної обсерваторії, Біологічної станції, бібліотеки, друкарні та архів. Видання Академії повинні були друкуватися українською мовою. Статут підкреслював загальноукраїнський характер УАН: її дійсними членами могли бути не тільки громадяни Української Держави, але й українські вчені Західної України (що тоді входила до складу Австро-Угорщини). Іноземці теж могли стати академіками, але за постановою 2/3 дійсних членів УАН. Президію та перших академіків (по три на відділ) призначив уряд, у подальшому членів мали обирати ці академіки.

У перший рік діяльності Академія складалася з трьох наукових відділів — історико-філологічного, фізико-математичного і соціальних наук.
Упродовж функціонування НАН України її очолювали Президенти:
- Вернадський Володимир Іванович (1918–1919рр.);
- Левицький Орест Іванович (1919–1921рр.);
- Василенко Микола Прокопович (1921–1922рр.);
- Левицький Орест Іванович (1922р.);
- Богомолець Олександр Олександрович (1930–1946рр.)
- Палладін Олександр Володимирович (1946–1962рр.);
- Патон Борис Євгенович (1962-

День Збройних сил України

Сьогодні вітаємо всіх військовослужбовців України. Ви наші захисники, опора держави. Спокій наших осель, спокій близьких — у ваших надійних, сильних руках. Це ви завжди готові пожертвувати собою, щоб більшість українців мали мирні сни.

Це ви, попри всі негаразди, продовжуєте службу і захищаєте. Ви, наші захисники та захисниці, люди, без яких не було б ані сьогодні, ані завтра. Без вас не було б України, за майбутнє якої ми продовжуємо боротися.

Тож прийміть вітання з найкращими побажаннями: добра, світлого настрою, професійних успіхів. Ми зичимо кожному з вас міцного здоров’я та миру! Ви - найкращі!

«Вони зупинили ворога». Відеоролики, підготовлені Військовим телебаченням України

У четвер, 6 грудня, українці відзначають День Збройних сил України,дата встановлена згідно з Постановою Верховної Ради №3528-ХІІ від 19 жовтня 1993 року.

6 грудня 1991 року Верховна Рада України ухвалила закон «Про Збройні Сили України», «Про оборону України», а 13 грудня – Концепцію оборони і будівництва Збройних сил України, які визначили основні принципи та напрями розбудови українського війська.

Україна успадкувала від СРСР одне з найпотужніших угруповань військ у Європі, оснащене ядерною зброєю та відносно сучасними зразками озброєння та військової техніки. Але ні для кого не секрет, що за понад 20 років незалежності українська армія була майже знищена.

Після Революції Гідності та початку воєнних дій на сході України розпочалася нова сторінка літопису українських Збройних сил. Попри тотальну руїну в армії, корупцію, зради, втрати і підступність ворога, українським військовим вдалося відстояти незалежність Батьківщини, захистити власний народ від агресора, а також відновити обороноздатність Збройних сил.

Саме вони – українські воїни, віддані до останнього присязі, є обличчям нової української армії з її незнищенним духом мужності, пам’яттю про героїчне минуле та орієнтацією на майбутнє.

Учні 10-х класів побували на уроці історичної пам’яті «Героїчні сторінки захисників Української державності», на якому дізнались чимало нових фактів із історії боротьби свого народу за свободу і незалежність. Було проведено бесіду «Шляхом мужності і слави»,лунали патріотичні пісні, демонструвались відеоролики та слайд-фільми про шлях, що пройшли і проходять українські воїни з часів козацтва до сьогодення. До уваги присутніх була представлена книжкова виставка.

Блог бібліотеки комунального закладу "Новоархангельський ліцей "Лідер"

МОН України