вівторок, 20 лютого 2018 р.

День Героїв Небесної Сотні

У   нашій   пам’яті ви назавжди лишились.
Історія одна, а ви – її частина.
Ви тільки знайте, браття, ми за вас молились
І молимось: за вами – ненька Україна!



20 лютого – особлива дата, День Героїв Небесної Сотні. В цей день у шкільній бібліотеці було проведено годину-реквієм “Герої не вмирають”.Сьогоднішній захід – данина пам’яті мужнім нашим співвітчизникам, які у листопаді 2013 – лютому 2014 року стали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору.Говорити на цю тему складно, особливо зі школярами, проте необхідно.
Учні 8-А класу ознайомилися із трагічними подіями 18-20 лютого 2014 року.Вони переглянули відеосюжети”Небесна сотня.Хронологія подій 20 лютого 2014 р.”,” Небесна сотня.Десяток юних ангелів”,прослухали сучасні поезії, пісні та вшанували хвилиною мовчання загиблих на майдані Незалежності.

 На жаль, це трагічна сторінка в нашій історії. Шанс на зміни дістався нам дорогою ціною…. Сьогодні в Україні віддають належну шану тим, хто не вагаючись здійснив громадянський подвиг, хто ціною власного життя захищав демократичні цінності й національні інтереси.

пʼятниця, 16 лютого 2018 р.

На допомогу 3-класникам!Вірші Ліни Костенко


Ліна Костенко. Вірші для дітей



Ліна Костенко - душа українського народу. Дуже багато гіркоти в її творах, багато болю за Україну, немло критики і аналізу. Але багато і краси, любові та світла.Дитячі вірші: веселі, образні, цікаві. Треба читати і вчити їх усі, бо важливо бачити красу світу через призму рідної мови.



УСЕ МОЄ, ВСЕ ЗВЕТЬСЯ УКРАЇНА
Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,—
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є — дорога, явори,
усе моє, все зветься — Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори.

СПИНЮСЯ Я

Спинюся я
і довго буду слухать,
як бродить серпень по землі моїй.
Ще над Дніпром клубочиться задуха,
і пахне степом сизий деревій.
Та верби похилилися додолу,
червоні ружі зблідли на виду,
бо вже погналось перекотиполе
за літом —
по гарячому сліду...

Розбігайтесь, людоньки, хто кудою...

Розбігайтесь, людоньки, хто кудою!
Горобець із білою бородою
Що за диво дивнеє? На віку
вперше бачу бороду отаку.
Може, він старійшина чи мудрець?
Може, він заслужений горобець?
Ні, несе у дзьобику він пір'їнку.
Пригодиться діточкам на перинку.


Сю ніч зорі чомусь колючі...

Сю ніч зорі чомусь колючі,
Як налякані їжачки.
Сю ніч сойка кричала в кручі,
Сю ніч ворон сказав: «Апчхи!»
Сю ніч квітка питала квітку:
— Що ж це робиться, поясни?
Тільки вчора було ще влітку,
А сьогодні вже восени!


БУЗИНОВИЙ ЦАР



ТЕЛЕГРАМА-БЛИСКАВКА

Вночі за вовчими ярами
зайці давали телеграми.
І прочитала так сосна:
«Чекайте квітами Весна».


ПОЛЬОВІ ДЗВІНОЧКИ
Піднімає джміль фіранку.
Каже: — Доброго вам ранку!
Як вам, бджілко, почувалось?
Чи дощу не почувалось?
Виглядає бджілка з хатки:
— У дзвіночку добре спатки.
Цей дзвіночок — як намет.
Тільки дощ — як кулемет.

ЧАРОДІЙНЕ СЛОВО

Хлоп'я у полі стежкою прошкує.
Метелик білий в маки залетів.
Чорненький котик в снопиках мишкує,
вони такі під сонцем золоті!
Він ловить шурхіт, шелест, шарудіння,
хапає снопик лапками двома.
А миша знає слово чародійне,
і він її ніколи не спійма.


БАБУСЯ-ЯГУСЯ


Сьогодні ця паличка буде чарівна.
Це жаба не проста, це жаба-царівна.
Он котик-воркотик, он Баба-Яга
між добрих людей на мітлі сновига.
Одне ж бо дівчатко, як біле гуся,
сказало їй раптом: — Бабуся-Ягуся.
А баба як тупне на нього ногою!..
Ото щоб Ягу називало Ягою.

СУНИЧКИ

Пiд маленькими яличками
У смарагдовiй травi
Лiто виросло суничками —
То по однiй, то по двi.
Ой, сестриченько-яличко,
Ти не дряпай моє личко,
Я суничок назбираю
Жменьку мамi i собi!



СОЛОВЕЙКО ЗАСТУДИВСЯ


Дощик, дощик, ти вже злива!
Плаче груша, плаче слива.
Ти періщить заходився,
соловейко застудився.
А тепер лежить під пледом,
п'є гарячий чай із медом.

ГОРОБЕЦЬ IЗ БIЛОЮ БОРОДОЮ

Розбiгайтесь, людоньки, хто кудою!
Горобець iз бiлою бородою!
Що за диво дивнее? На вiку
Вперше бачу бороду отаку.
Може, вiн старiйшина чи мудрець?
Може, вiн заслужений горобець?
Нi, несе у дзьобику вiн пiр'ïнку.
Пригодиться дiточкам на перинку.


ЗДИВОВАНI КВIТИ
Сю нiч зорi чомусь колючi,
Як наляканi ïжачки.
Сю нiч сойка кричала в кручi,
Сю нiч ворон сказав: "Апчхи!"
Сю нiч квiтка питала квiтку:
— Що ж це робиться, поясни?
Тiльки вчора було ще влiтку,
А сьогоднi вже восени!


ВЖЕ БРАМИ ЛІТА ЗАМИКАЄ ОСІНЬ...

Задощило. Захлюпало. Серпень випустив серп.
Цвіркуни й перепілочки припинили концерт.

Чорногуз поклонився лугам і садам.
Відлітаючи в Африку, пакував чемодан.

Де ж ти, літо, поділось, куди подалось?
Осінь, ось вона, осінь! Осінь, ось вона, ось.

Осінь брами твої замикала вночі,
погубила у небі журавлині ключі.




ДІД РЕВИЛО
Вікно. Туман. І гілка горобини.
Із ночі груш нападало в траву.
І дід Рєвило ходить без торбини,
тому що я сьогодні не реву.

Город і поле. Довжик і стернисько.
Кудлатий пес біжить, як сіроман.
Літає голуб, і чомусь так низько.
Мабуть, крило поважчало. Туман.

Візьму я пензель і паперу клапоть
і намалюю всю цю акварель.
Туман і мжичка. І не можна плакать,
бо дід Ревило в торбу забере.



ОСІННІ ХМАРИ, СІРІ, ЯК СЛОНИ

Великі хмари холодом нагусли.
Червоне листя падає в гаю.
Летять у вирій дуже дикі гуси,
а я слонам привіт передаю.


ЛІС НА СВІТАНКУ

Ростуть опеньки у тумані
серед сосонок та беріз.
В жабо й атласному каптані
стоїть грибочок, як маркіз.

І сіє дощ дрібнесенький.
Оце уже грибнесенькии!


БIЛОЧКА ВОСЕНИ

На гiллячках, на тоненьких,
Поки день ще не погас,
Сироïжки та опеньки
Бiлка сушить про запас.

Так нашпилює охайно,
Так ïх тулить на соснi
I мiркує: а нехай-но
Ще побудуть тут менi!

Поки днi iще хорошi,
Поки є iще тепло,
А як випадуть порошi,
Заберу ïх у дупло.

"Буде холодно надворi,
Снiг посиплеться з дубiв,
Буде в мене у коморi
Цiла в'язочка грибiв!

Але бiлочцi не спиться.
Дятел тукає: тук-тук!
Щоб не вкрала ïх лисиця
Або хитрий бурундук."


МУРАШКИ ДУМАЮТЬ ПРО ЗИМУ

Знайшов мурашка гарну бадилину.
Везе-везе... везе-везе...
I так, i сяк, i вгору, i в долину! —
Така важка, нiяк не доповзе.

Прийшла на помiч рiзна комашина,
Ще й коника гукнули стрибунця.
Три днi, три ночi царство мурашине
Рубало бадилинку на дровця.

БЕРЕЗОВИЙ ЛИСТОЧОК

Іще не сніг і навіть ще не іній,
ще чути в полі голос череди.
Здригнувся заєць — ліс такий осінній,
куди не ступиш., все щось шарудить!

Чи, може, це спинається грибочок?
Чи, може, це скрадається хижак?
То пролетить березовий листочок,
то пробіжить невидимий їжак...

БАБА ВIХОЛА

Баба Вiхола, сива Вiхола
На метiльнiй мiтлi приïхала.
В дверi стукала, селом вешталась:
— Люди добрiï, дайте решето!
Ой просiю ж я бiле борошно,
Бо в полях iще дуже порожньо.
Синi пальчики — мерзне житечко.
Нема решета, дайте ситечко!
Полем ïхала, в землю дихала
Баба Вiхола, сива Вiхола...


ЗАЯЧИЙ КАРНАВАЛ

Вiтре, вiтре, ти не вий!
У звiряток рiк Новий.
Зорi свiтять на ялинцi.
Дiд Мороз принiс гостинцi.
Прометем собi дорiжки.
Потанцюємо хоч трiшки!
Маски зробим з будякiв.
Налякаємо вовкiв!


ЗИМОВІ ГОРОБЦІ

Ріка заснула в берегах.
Село сотається димками.
Як чорні черги у снігах,
стоять похнюплені паркани.

А на малому деревці
з такою гілкою рогатою
лузають зиму горобці
і літо-літечко пригадують...

СИНИЧКИ НА СНIГУ
Синицi голодом намлiлись —
Така зима, така зима!..
Оце б у вирiй полетiти, —
Так батькiвщини ж там нема.

МІСЯЦЬ УПОВНІ
Вибіг місяць з-за діброви,
погубив на вітрі брови,
заховав за спину руки,
ходить лисий, без перуки.
Смуток зорям невимовний:
ой, який тепер він повний!
А як був молодиком,
був худесеньким серпком.

четвер, 15 лютого 2018 р.

15 лютого – День вшанування учасників бойових дій на території інших держав, 29-та річниця виведення військ колишнього СРСР з Республіки Афганістан

Скільки нас скалічила війна?...

І душа в нас плаче та стражда...

Але хай забудеться та фраза -

Я тебе туди не посилав...

                          (З. КАРП'ЮК)

День вшанува́ння уча́сників бойови́х дій на терито́рії інших держав. Відзначається щорічно 15 лютого.
29 років тому в Афганістані закінчилася десятилітня військово-політична спецоперація Радянського Союзу, участь у якій взяли 160 375 військовослужбовців – вихідців з України, 3 360 з яких – загинули, 72 – пропали безвісти, 3 560 – стали інвалідами.
Згодом війну в Афганістані керівництво тодішнього СРСР визнало політичною помилкою, однак це аж ніяк не применшує особистого подвигу тих, хто став прикладом самопожертви та вірності військовій присязі. Літопис афганської війни містить безліч прикладів героїзму, не применшує честь та гідність воїнів, які самовіддано виконували свій обов’язок в горах та пустелях, в повітрі, в наступі та обороні, при врятуванні бойових товаришів та мирних жителів країни.
Афганська кампанія залишила невиліковну рану у душах та серцях тих, хто пройшов вогненними гірськими стежками, хто втратив друзів, синів чи батьків.
Афганській війні оцінку виніс час. Воєнні події стали історією, а ті, хто там був – ветеранами, учасниками бойових дій.
Окрім Афганістану, українці несли службу в Лівані, Угорщині, Єгипті, Іраку, Анголі, С’єрра-Ліоне, Чехословаччині, Ефіопії, Югославії. Вони з честю виконали свій військовий обов’язок, стали гідним прикладом людської відданості, героїзму та мужності.

середа, 14 лютого 2018 р.

Акція "Подаруй книгу шкільній бібліотеці !"

   УВАГА! ОГОЛОШУЄТЬСЯ АКЦІЯ!


Дорогі друзі!

Шкільна бібліотека оголошує акцію «Подаруй книгу шкільній бібліотеці !»
Якщо у Вас є можливість поповнити шкільний бібліотечний фонд цікавими сучасними книжками, що стануть в нагоді учням, не залишайтесь байдужими!
Ці книги завжди знайдуть свого вдячного читача.
Приєднуйтесь до нашої акції!
Не викинь книгу на смітник!
Її віддай в бібліотеку,
Бо книга скарб, у ній для тебе
Думок і висловів квітник.
У ній поета віршів море,
Кохання, радість, смуток, біль.
А ще незвідані простори
Письменник відкриває в ній.
Тож дурно книгу не змарнуй
Бібліотеці подаруй!
З давніх-давен скарбницею духовного багатства, що поєднує минуле, сучасне і майбутнє, є книга. А вчасно прочитана книга – величезна удача. Вона здатна змінити життя, бути кращим другом і наставником. Тож недарма в народі кажуть, що людина перестає мислити, коли перестає читати. Пам’ятки людської думки накопичувалися саме в бібліотеці упродовж багатьох століть.
Вже не перший рік шкільна бібліотека проводить акцію «ПОДАРУЙ КНИГУ ШКІЛЬНІЙ БІБЛІОТЕЦІ!». В кожного з нас вдома є книги, які ми вже прочитали і можемо поділитись ними з іншими людьми, які захоплюються читанням.

четвер, 8 лютого 2018 р.

Увага! МОН просить школи обрати підручники для 5 класу

Міністерство освіти звернулось до шкіл з проханням взяти участь у виборі та замовленні підручників для 5 класу, які цього року будуть видані коштом державного бюджету.
До уваги учителів  перелік підручників для 5 класу, що видаватимуться за бюджетні кошти: 
«Українська мова. 5 клас» (авт. Єрмоленко С. Я., Сичова В. Т.), «Грамота».

«Українська мова. 5 клас» (авт. Заболотний О. В., Заболотний В. В.), «Генеза». 

«Українська мова. 5 клас» (авт. Глазова О. П.), «ВД Освіта». 

«Українська література. 5 клас» (авт. Авраменко О. М.), «Грамота».

«Українська література. 5 клас» (авт. Коваленко Л. Т.),«ВД Освіта». 

«Англійська мова (5-й рік навчання). 5 клас» (авт. Несвіт А. М.), «Генеза». 

«Англійська мова (5-й рік навчання). 5 клас» (авт. Карпюк О. Д.), «Астон».

«Англійська мова для спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням англійської мови. 5 клас» (авт. Калініна Л. В., Самойлюкевич І. В.), «Генеза». 

  «Зарубіжна література. 5 клас» (авт. Ніколенко О. М., Конєва Т. М., Орлова О. В., Зуєнко М.О., Кобзар О. І.), «Грамота». 

«Зарубіжна література. 5 клас» (авт. Волощук Є. В.),«Генеза».
«Математика. 5 клас» (авт. Тарасенкова Н. А., Богатирьова І. М., Бочко О. П., Коломієць О. М., Сердюк З. О.), «ВД Освіта». 

«Математика. 5 клас» (авт. Мерзляк А. Г., Полонський В. Б., Якір М. С.), «Гімназія».

 «Математика. 5 клас» (авт. Істер О. С.), «Генеза».

«Природознавство. 5 клас» (авт. Ярошенко О. Г, Бойко В. М.), «Світоч».  

«Природознавство. 5 клас» (авт. Коршевнюк Т. В., Баштовий В. І.),«Генеза». 

«Основи здоров’я. 5 клас» (авт. Бойченко Т. Є., Василенко С. В., Гущина Н. І., Василашко І. П., Коваль Н. С., Гурська О. К.),«Генеза».

«Основи здоров’я. 5 клас» (авт. Бех І. Д., Воронцова Т. В., Пономаренко В. С., Страшко С. В.), «Алатон».

Ознайомлення з електронними версіями підручників триватиме до 11 лютого на сайті Інституту модернізації змісту освіти.

В. Онацький: хто купуватиме підручники учням?


 

понеділок, 29 січня 2018 р.

100 років бою під Крутами

100 років тому, 29-го січня, поблизу залізничної станції Крути, що на Чернігівщині, відбувся бій між УНР та червоною гвардією. Кількасот студентів та кадетів виступили тоді проти 6 тисяч більшовиків. В українську історію ця битва увійшла як символ патріотизму і жертовності в боротьбі за незалежність України.  

 

У читальній залі бібліотеки відбудеться демонстрація серії короткометражних відеосюжетів, присвячених бою під Крутами 1918р. та огляду літератури щодо відзначення Дня пам’яті героїв Крут.


Бій під Крутами став успішною оборонною операцією, оскільки зупинив ворога на кілька днів. Це дало змогу представникам Української Народної Республіки підписати Брестський мирний договір із країнами Четверного союзу; незалежність Української Народної Республіки довелося захищати від російської військової агресії, ворогові протистояли молоді добровольці; сміливість та жертовність учасників бою зробила їх прикладом для майбутніх поколінь захисників України. З ними порівнюють захисників Донецького аеропорту в теперішній російсько-українській війні. Тому Героїв Крут називають першими кіборгами.
7 січня 1918 року більшовики оголосили загальний наступ на Україну. У середині січня вони встановили контроль майже на всьому Лівобережжі та просувалися на Київ. За таких умов 22 січня 1918 року Українська Центральна Рада ІV Універсалом проголосила незалежність Української Народної Республіки.
Після захоплення Полтави вздовж залізниці на захід наступала так звана 1-ша Революційна армія, а з Гомеля на Бахмач – 2-га. Саме там, де сходилися дві залізничні колії, вони планували об’єднатися.
Тривалий час найбоєздатнішою українською частиною на Чернігівщині був бойовий відділ 1-ої Української військової юнацької школи сотника Аверкія Гончаренка. 25-27 січня спільно з іншими військовими підрозділами та добровольцями вони героїчно обороняли вузлову залізничну станцію Бахмач (Чернігівська обл.). Під загрозою оточення оборонці змушені були відступити до станції Крути, де почали укріплюватися.
28 січня у Бахмачі обидві радянські армії з’єдналися. Командував ними Михайло Муравйов. Більшовики почали рухатися в бік Києва. На підступах до столиці Муравйов закликав: “Наше бойове завдання – взяти Київ... Жаліти київських мешканців нема чого, вони терпіли гайдамаків – нехай знають нас і одержать відплату. Жодного жалю до них! Кров’ю заплатять вони нам. Якщо треба, то каменя на камені не залишимо”.
Наступного дня на станції Крути їхній наступ зупинили українські частини, до яких підійшло підкріплення – учні Київської юнацької військової школи імені Богдана Хмельницького та Помічного студентського куреня Січових стрільців (18–20-річні юнаки з Університету святого Володимира, Українського народного університету, Київської гімназії Кирила та Мефодія). Курсанти юнацької школи, студенти і гімназисти мали погане озброєння, однак до них приєдналися близько 80 добровольців із підрозділів Вільного козацтва з Ніжина. 

29 січня 1918 року на залiзничнiй платформі в Крутах перебувало до 520 українських воякiв, юнакiв і студентiв, озброєних 16 кулеметами та однією гарматою. Росіяни вдесятеро переважали, мали бронепотяг та артилерію.

Військами УНР під Крутами командував Аверкій Гончаренко. Завдяки вигідній позиції і героїзму українцям вдалося стримати наступ до темряви, але під тиском ворога українські бійці організовано відступили до ешелонів і вирушили в бік Києва, руйнуючи за собою залізничні колії. Одна студентська чота – 27 хлопців, заблукавши у темряві, повернулися до станції Крути, яка на той час уже була зайнята більшовиками. Вони потрапили в полон. Хлопців катували, а потім стратили. Згодом майже всіх героїв поховали на Аскольдовій могилі у Києві.

Українців під Крутами загинуло, за різними оцінками, 70–100 осіб. Втрати бiльшовицьких вiйськ сягали 300 воякiв.

Детальніше - на сайті Укранського інституту національної пам'яті.


понеділок, 22 січня 2018 р.

День Соборності


День Соборності України – свято, що відзначається щороку в день проголошення Акту возз’єднання Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки, що відбулося 22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві.

Йому передувало підписання (22 січня 1918 р.) Четвертого універсалу Центральної Ради, яким Українську Народну Республіку проголошено суверенною і незалежною державою. Західно-Українську Народну Республіку було проголошено в листопаді 1918 року.
Переговори між УНР та ЗУНР про об’єднання йшли з жовтня 1918 року. Сам Акт Злуки був проголошений саме 22 січня 1919 року на урочистому зібранні в Києві, на Софійській площі. Єдиним гербом об’єднаної держави став тризуб.
Втім, об’єднання так і не було завершено – ЗУНР проіснувала до літа 1919 року, а через рік зникла з політичної карти і УНР, чиї території увійшли до складу СРСР і Польщі.
Офіційним державним святом День Соборності України став тільки в 1999 році після підписання Леонідом Кучмою відповідного указу.Свято встановлено в Україні «…враховуючи велике політичне та історичне значення об'єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки для утворення єдиної (соборної) української держави…» згідно з Указом Президента України «Про День соборності України» від 21 січня 1999 року № 42/99.
Деякий час, з 30 грудня 2011 року, в цей день відзначався «День Соборності і Свободи України» – своїм указом тодішній президент Віктор Янукович переніс День Свободи з 22 листопада і об’єднав з Днем Соборності. Цей указ було скасовано 13 листопада 2014 року президентом Петром Порошенком і свято було відновлено.

                      Акт Злуки 22 січня 1919


 

20 кроків до мрії. Крок 12 -Проголошення Акту Злуки. Українська Народна Республіка. Історія України - це шлях до Незалежності, шлях, на якому кожна подія - це крок до мрії.



 Інформаційні матеріали про  День Соборності України:

https://uk.wikipedia.org/wiki
http://www.memory.gov.ua/news/22-sichnya-den-sobornosti-ukraini-informatsiini-materiali

У День Соборності головною традицією є побудова «живого ланцюга». Найперший українці створили в 21 січня 1990 року. Тоді «живий ланцюг», в якому взяли участь 450 тисяч осіб, зв’язав Івано-Франківськ, Львів і Київ. Традиція прижилася і щороку повторюється в багатьох містах України. Читайте більше тут: https://zik.ua/news/2018/01/22/sogodniv_v_ukraini_vidznachayut_den_sobornosti_1249315