Пауль Маар (нім. Paul Maar) (нар. 13 грудня 1937, Швайнфурт) — популярний німецький дитячий письменник, драматург, ілюстратор, автор понад 50 творів. Лауреат Німецької премії дитячої літератури, Австрійської державної премії, премії братів Грімм, премії Е. Т. А. Гофмана, премії Фридриха Рюкерта.
У дитинстві рано втратив матір і жив у діда в м. Терес на півночі Баварії. Вчився у Швайнфуртівській гімназії, згодом в академії мистецтв у Штутгарті, вивчав живопис і мистецтвознавство. Згодом працював оформлювачем сцени і сценічним фотографом у театрі замку Масбах у Франкфурті, відтак упродовж 10 років викладав мистецтвознавство. З 1976 року присвятив себе письменницькій праці. Мешкає у Бамберзі. Перша книжка Пауля Маара «Собака з татуюванням» (1967) — збірка оповідань. У 1973 році світ побачив найвідоміший герой Маара — Суботик, також відомими стали Маленький Кенгуру та пан Белло.
Суботик — дивне створіння з п'ятачком, рудим волоссям і численними цятками на обличчі. Він з'являється у суботу після певного каламбурного співпадіння назв інших днів тижня із подіями в ці дні. Таке трапилося з сором'язливим паном Пляшкером, якому Суботик став за сина. Пан Пляшкер не відразу може щось вдіяти з його вигадками, однак з'ясовується, що, не реагуючи на вимоги і накази, він відразу виконує будь-яке прохання (бажання), у цьому разі з його обличчя зникає плямка: поки є хоч одна, він може лишитися. Образ Суботика є втіленням природного й дитячого погляду на світ. Усього у серії 9 книжок. Пауль Маар написав вісім сценаріїв до кінофільмів (3) і театральних вистав (5) про Суботика. Останній з них — до фільму «Суботик на вдачу», прем'єра якого відбулася у 2012 р. Кінофільм сподобався глядачам і вже виборов премію «Білого Слона» — найвищу нагороду Мюнхенського кінофестивалю 2012 р. Суботик навіть має свій сайт<http://www.dassams.de/>.
http://www.lib.ru/TALES/MAAR/subas1.txt
Пауль
Маар "Машина для осуществления
желаний, или Субботик
возвращается в
субботу"
В понедельник господин Пепперминт вел
себя на службе так беспокойно, что это
заметил даже его хозяин – владелец
фирмы Тузенпуп.
– Что с вами, Пепперминт? – спросил он. – Каждые пять минут вы смотрите на часы... Кстати, вы всегда ведете себя так по понедельникам!
– Да, но всего лишь третью неделю, – уточнил господин Пепперминт. – Просто я жду не дождусь встречи с приятелем.
– Вы что, уже третью неделю встречаетесь с ним по понедельникам? Или три недели назад условились насчет этого понедельника? Что-то я не пойму, – сказал хозяин.
– Да и никто этого не поймет! – вздохнул Пепперминт, возвращаясь к своей писанине.
Когда, наконец, пробило пять часов, он торопливо накинул куртку и выбежал из конторы.
Пулей домчался он до своего дома, пулей влетел в парадное и еще с лестницы закричал:
– Госпожа Брюкман! Госпожа Брюкман! Из двери тотчас показалась голова хозяйки.
– Что случилось? – спросила она. – Кстати, вы забыли вытереть ноги!
Господин Пепперминт попятился и начал старательно вытирать ноги об решетку.
– Что с вами, Пепперминт? – спросил он. – Каждые пять минут вы смотрите на часы... Кстати, вы всегда ведете себя так по понедельникам!
– Да, но всего лишь третью неделю, – уточнил господин Пепперминт. – Просто я жду не дождусь встречи с приятелем.
– Вы что, уже третью неделю встречаетесь с ним по понедельникам? Или три недели назад условились насчет этого понедельника? Что-то я не пойму, – сказал хозяин.
– Да и никто этого не поймет! – вздохнул Пепперминт, возвращаясь к своей писанине.
Когда, наконец, пробило пять часов, он торопливо накинул куртку и выбежал из конторы.
Пулей домчался он до своего дома, пулей влетел в парадное и еще с лестницы закричал:
– Госпожа Брюкман! Госпожа Брюкман! Из двери тотчас показалась голова хозяйки.
– Что случилось? – спросила она. – Кстати, вы забыли вытереть ноги!
Господин Пепперминт попятился и начал старательно вытирать ноги об решетку.